Прем’єр-міністр Олексій Гончарук нещодавно заявив, що з 1 лютого цього року Кабмін запроваджує програму пільгового кредитування малого і середнього бізнесу під 5% річних. Проте, як відомо, банки надають кредити підприємствам за щорічною ставкою, не меншою за 17—20%. Отже, держава заявляє, що різницю у ставці кредитування, яка становитиме 12—15% для всіх українських позичальників, буде погашено.

Провідна роль німецької сторони

Хто ж візьме на себе таку функцію — держава чи створені за її участі спеціальні фонди? І що передбачає державна програма, які її слабкі й сильні сторони? «Урядовий кур’єр» спілкувався про це з фахівцями, адже бізнес, особливо малий та середній, вже давно чекає на дешеві довгі кредити, які б дали змогу ефективно працювати в конкурентному середовищі.

Як вважає економічний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян, провідну роль у цій програмі відведено так званому Німецько-українському фонду (НУФ). Цю інституцію передано в управління Міністерства фінансів, це установа особливого типу, що перебуває під наглядом Нацбанку України.

Проте держава не буде єдиним донором цієї програми, навіть більше — її роль у цьому процесі буде не дуже значною.

«Звісно, для виконання своїх цілей НУФ може використовувати статутний капітал. Але наповнення фонду залежить і від внесків інших донорів та партнерів, зокрема за грантовим напрямом. Тож НУФ має право використовувати кошти, отримані з українських, іноземних та міжнародних джерел. Стосовно компенсацій НУФ може домовитися з банком, і відсотки за ними можуть бути нижчими за 15%. Також частка участі самого банку в сумі кредиту може доходити до третини загальної суми кредиту», — зазначає «Урядовому кур’єру» пан Киян.

Справді, держава та НУФ створять непогані умови та середовище для кредитування бізнесу. Проте експерти одностайні у висновках: ця програма не буде чимось особливим та революційним. Таких в Україні за всі роки незалежності було чимало.

Як зазначив «Урядовому кур’єру» економічний експерт Іван Нікітченко, він згодний з аналітиками, що такі кредити підприємствам видаватиме комерційний, а можливо, і державний банк, а держава лише компенсуватиме частину щомісячного платежу за кредитом.

«Тому в бюджет треба закладати не повну вартість кредиту, а лише частину до погашення. Наприклад, у разі кредиту на суму мільйон гривень у 2020 році підприємству треба виплатити 190 тисяч гривень за відсотками, з них держава погашає 140 тисяч. Тобто до бюджету закладають лише 140 тисяч гривень, а не мільйон», — зазначає Іван Нікітченко.

Сила і слабкість

Чи готова до втілення такої великої програми держава? Експерти впевнені, що так. За словами Єгора Кияна, це може бути один проєкт, а можуть і десятки.

«Але ці проєкти будуть не більшими за статутний капітал організації, тобто НУФ. А це становить лише 10,23 мільйона євро. З огляду на всю економіку України ця цифра не є такою значною, а в межах українського бюджету просто непомітна. Тому можна однозначно стверджувати про готовність держави до такого кроку», — зазначає експерт.

Звісно, як і будь-який серйозний фінансовий документ, програма має сильні і слабкі сторони, проте перші переважають. Експерти впевнені, що програма виконуватиме головне призначення — реальне зменшення вартості кредитів для малого бізнесу до 1,5 мільйона гривень.

Проте серед негативних моментів можна окреслити той, що невеликий кредит не цікавий середнім підприємствам — для них він буде замалим. Поки що не видно й гарантій компенсації відсоткової ставки протягом усього терміну кредитування (до п’яти років).

Як стверджує Іван Нікітченко, розмитий механізм контролю використання коштів і штрафні санкції в разі певних порушень. Експерт наводить цікавий приклад: він купив квартиру за кредитні кошти і здає її в оренду.

Не всі банки поінформовано

Які банки вже обрано для кредитування за такою програмою й чи готові вони до цього?

Із відповіддю на ці запитання не все просто. По-перше, НУФ обрав для себе банки, серед яких і державні, і приватні: Ощадбанк, ПіреусБанк, КредоБанк, УкргазБанк та інші. Проте жодна з цих фінансових установ ще не отримувала пропозицій чи документів для ознайомлення із програмою.

Як повідомила «Урядовий кур’єр» пресменеджер Ощадбанку Ярослава Тітова, фінустанова ще чекає на ухвалення відповідної постанови Кабінету Міністрів, тож про умови кредитування мікро- та малого бізнесу зможуть розповісти пізніше.

Однак є інформація про Укргазбанк. Експерти вважають: однією з причин, чому обрано цю фінустанову, було те, що її планують продати у 2020 році. А за рахунок участі банку в такій програмі він збільшить активи і клієнтську базу. Так у підсумку буде збільшено ринкову вартість фінансової установи і вона буде привабливішою для потенційних покупців.

Як вплине на ефективність роботи НУФ і його проєктів поступове зниження облікової ставки Нацбанку, адже від його керівників відомо, що протягом 2020 року регулятор планує зменшити цей показник до 8%?

Іван Нікітченко вважає, що це матиме наслідком зниження банківських кредитних ставок, отже й збільшення наданих кредитів. Адже менші витрати на компенсацію за окремою позикою нададуть змогу компенсувати ставки за більшою кількістю кредитів або зменшенням їхньої вартості.

Два робочі місця та вклад до ВВП

Як ця програма позначиться на пересічних українцях? Чи відбуватиметься поступове падіння цін на товари й послуги протягом 2020 року, чи створюватимуть робочі місця з вищими зарплатами тощо?

Експерти переконані, що одна з вимог програми — створення на кожному підприємстві, якому було надано кредит, двох робочих місць. Тобто можна помножити кожне підприємство (ТОВ або ФОП), що отримає таку позику, на два й отримати очікуване зростання кількості робочих місць тільки від цієї програми.

Проте чи отримувачі кредитів виконуватимуть це зобов’язання і скільки підприємств отримають кредити, поки що не відомо.

Звісно, фінансове стимулювання бізнесу сприяє зростанню кількості робочих місць, як і просто поліпшення бізнес-клімату чи зростання ВВП. Вплив на інфляцію ця програма матиме мінімальний. А якщо таке і відбуватиметься, то навпаки, це стимулюватиме зростання цін — більша кількість грошей в економіці спричиняє збільшення вартості товарів та послуг.

«Аналогічні програми були й раніше. Вони позитивно впливали на розвиток певного бізнесу. Але в загальному плані ефект для пересічного громадянина навряд чи буде великим і відчутним. Малим підприємцям стане легше конкурувати, такі практики додадуть трішки до зростання ВВП, але в загальнодержавній статистиці це буде непомітно», — зазначає Єгор Киян. Проте, за його словами, це лише перші кроки.

Звісно, такі практики заслуговують на позитивну оцінку. Проте потрібно, щоб до такої ініціативи долучалося більше зацікавлених юридичних чи фізичних осіб і щоб паралельно з поліпшенням прозорості ведення бізнесу та його кредитування робили й інші кроки з поліпшення бізнес-клімату в країні.