НАГОРОДА

Вони стали лауреатами премії імені Дмитра Яворницького

Днями в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова відбулося велелюдне зібрання дослідників рідного краю і шанувальників цієї справи з нагоди вручення премії імені легендарного збирача і пропагандиста української спадщини Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців.

Варто зазначити, що цієї почесної відзнаки щорічно удостоюються як окремі краєзнавці, так і колективи й організації за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження та популяризації історико-культурних і природних багатств рідного краю. Найвища нагорода Спілки з’явилася 1991 року з ініціативи очільника товариства, Героя України академіка П. Т. Тронька і відтоді її лауреатами стали майже 50 кращих із кращих.

Відкриваючи урочистості, голова спілки Олександр Реєнт наголосив: «Цього року теж було чимало подань для нагородження. Всі претенденти мають солідні дослідження з історії і культури певних регіонів, чим сприяли поширенню знань про неповторну спадщину нашого народу й видатних українців». Під оплески присутніх він назвав імена лауреатів премії ім. Д. Яворницького 2012 року.

Директор Центру з дослідження історії Полтавщини Олександр Білоусько — знаний серед краєзнавців як ініціатор і виконавець багатьох масштабних проектів з історії рідного краю: про його природу, традиції і культуру, реабілітованих історією жертв Голодомору, митців, героїв та державотворців, 12-томної Полтавської енциклопедії та ще кількох різних краєзнавчих видань, у тому числі й для учнів і вчителів.

Президент Товариства дослідників Волині доктор наук Микола Костриця —  відомий фахівець з географічного краєзнавства України. Його перу належить монографія «Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті». Микола Юхимович — автор кількох історико-краєзнавчих книг, путівників та кількох історико-географічних нарисів.

Вручення премії Олександру Білоуську (ліворуч). Фото Євгена БУКЕТА

Старший науковий співробітник Музею історії Києва Дмитро Малаков —  легендарний своїми відкриттями маловідомих і призабутих сторінок з історії Києва, їх новітнього тлумачення. Це той інженер-будівельник Малаков, який ще 1970 року збурив громадську думку статтею «Біля лаврських стін. Нотатки схвильованого екскурсанта» в газеті «Культура і життя» і заявив про себе як безкомпромісний пам’яткоохоронець. Це той Малаков, який ще 1982 року запропонував видавництвам фотоальбом київських світлин часів Другої світової війни, але система поставила хрест на цьому дослідженні. «Бомба розірвалася» лише із здобуттям Україною незалежності. Це той Малаков, який ініціював і сприяв відродженню пам’яті про архітектора В. Городецького, художника В. Кричевського, балетмейстера С. Лифаря, перетворювачів природи Василя і Володимира Симиренків та багатьох інших видатних, але малознаних сучаснику особистостей.

Як свідчить голова Київської обласної організації краєзнавців України Григорій Савченко, історико-краєзнавчий ужинок Д. В. Малакова складають 36 книжок, де він — автор, співавтор і упорядник. Загалом же його перу належать майже 700 історико-краєзнавчих розвідок. Його дослідження вирізняються тематичним розмаїттям і водночас глибокою проникливістю до суті проблем. Очевидно, що його окрилює любов до України.

Ця любов притаманна кожному з понад трьох тисяч членів Національної спілки краєзнавців України. Переважно на громадських засадах вони розвивають і зміцнюють історичну пам’ять і духовність нашого суспільства в  складний період утвердження державності. Складний не лише внутрішніми чинниками, а й світовими процесами глобалізації, які спонукають замислитися над майбутнім націй і народностей. Воно, те майбутнє, не повинне бути одноманітним.

Ще одна думка, яка має не покидати й наші верхи. Краєзнавство не може бути лише любительською справою. Тож хай міцніє в цій роботі і державне плече.