Павло Ротар за фахом учитель історії. Понад 15 років він віце-президент асоціації «Україна-Франція», організовував чимало виставок. Уперше за роки незалежності України доклався до творення експозиції, присвяченої петриківському розпису. Стверджує, що навіть започаткував громадський рух за те, щоб українське декоративно-орнаментальне малярство Петриківки внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Павло Ротар налаштовує гітару з частин гранатомета. Фото автора

Коли протестами вибухнув Майдан, збагнув: історія сучасності просить його, історика, писати її нотатки власною участю, власним розумінням, усвідомленням, аналізом цих доленосних для його життя та України віх. Пан Павло вийшов на барикади Революції гідності. А далі Росія зі своїми найманцями-бойовиками запалила на українській землі страшну пожежу війни й окупації.

Не служивши ніколи в армії, Павло Ротар серпневої днини 2014 року вирішив влитися до лав добровольчого батальйону спеціального призначення «Золоті ворота». Під час бойових дій його душа, проте, не зашкарубла. Зізнається, стали роїтися задуми, як ящики з-під набоїв, гранат, снарядів, гільзи, різну амуніцію, обладнання, технічні та засоби самозахисту застосувати в якійсь добрій справі. І як людина, серце якої прагне прекрасного, фахівець з організації виставок, звісно ж, загорівся бажанням їх розмалювати-розписати, а згодом експонувати.

На ящику з-під набоїв майстриня Уляна Томасевич написала ікону «Не ридай мене, Мати». Рушники знайдено в покинутій хаті у Попаснянському районі на ЛуганщиніПовертаючись після першої ротації, віз із собою, каже, різний фронтовий мотлох, щоб надіслати майстрам народного декоративно-вжиткового мистецтва, з якими попередньо домовився. Так і розпочав утілення проекту «Військово-польовий АРТ».  Першу виставку цього мистецького проекту зумів представити у вересні 2015 року. Експозиція пересувна, мандрівна. Її вже презентував у Києві, Слов’янську, Житомирі, Львові, Чернівцях, Ужгороді, Івано-Франківську — загалом у 15 містах. Тепер до Великодня її можна оглянути в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Згодом на неї чекатимуть у Кам’янці-Подільському, Хмельницькому та у ще 18 містах. Свою подорож експозиція закінчить аж наприкінці 2018 року знову-таки в  столиці.  У Тернополі Павло Ротар виставив майже 150 експонатів, а це, каже, 60% зібрання. До проекту «Військово-польовий АРТ» зумів залучити понад сто майстрів народного декоративно-вжиткового мистецтва з усіх областей, крім Тернопільської та Рівненської. Та, запевняє,  вже познайомився з деякими тернопільськими умільцями, запросив їх до написання зокрема народної картинки на кришці ящика з-під боєприпасів, творення з камуфляжу ляльки-мотанки.

Тим часом пан Павло ознайомлює з готовими та представленими експонатами. Про кожного автора, його твір розповідає щиро, з подробицями. Приємно йому, що вертепне дійство на ящику з-під гранатометів намалював лауреат Шевченківської премії Кость Лавро. Захоплений іконою Спасителя з флоромозаїки,  пасхальним сюжетом «Не ридай мене, Мати». А це унікальна річ, адже тут і петриківський розпис, і косівське різьблення поєднано в композиції, що створили на одному ящику з-під боєприпасів. На такому самому виробі новатор української пірографії (випалювання по дереву) Вадим Сандига із Золотоноші на Черкащині підготував портрет дівчини. Є й аплікаційне панно, виготовлене з кісточок риб. Гільзи з набоїв зуміли пристосувати на підсвічниках з опішнянської кераміки.Майстер з фігурного випилювання Валерій Сухар (Хмельниччина) використав для художньої композиції ящик з-під набоїв

Знайдете на виставці гітару з частин гранатомета. Декоративний розпис прикрашає фляги, гільзи, стабілізатор від пускового пристрою ПТУР, інші військові предмети та спорядження. Квіти є живописні, а є виплетені із соломи. Серед експонатів — ляльки, інші дитячі забавки. Стоїть тут гільза, розписана петриківським розписом, її Павлові привезли з гори Карачун. Коли взявся відправляти цю металеву трубку майстрові, то зауважив, що в ній зробили домівку оси.

Автор і куратор проекту «Військово-польовий АРТ» Павло Ротар нині капрал поліції полку патрульної служби особливого призначення «Київ». Твердить: цією виставкою хоче вкотре засвідчити, що сила життя міцніша за силу смерті й що українські бійці вміють не лише захищати рідну країну, вміло стріляти, а й творити прекрасне.