Голова Державного
агентства рибного господарства України
Віктор ДРОНИК

Рибній галузі в Україні явно не щастило. Протягом останніх двадцяти років вона була для уряду, як валіза без ручки. Центральний орган, який мав управляти всіма процесами та сприяти розвитку рибної промисловості, постійно реорганізовували, то піднімаючи, то понижуючи в статусі. Спершу це було міністерство, потім держкомітет, далі —департамент, що входив до складу Міністерства АПК, потім знову держкомітет. Це в свою чергу не могло не позначитися на роботі галузі загалом. Як наслідок, виробництво риби легальними підприємствами скорочувалося, натомість зростав вилов тіньовими структурами. Дійшло до того, що, за даними експертів, на одну тонну риби, виловлену артілями та рибпідприємствами, припадало майже три тонни продукції, «вичерпаної» з внутрішніх водойм браконьєрами. Нарешті наприкінці 2010 року в ході адмінреформи Указом глави держави було створено самостійний центральний орган виконавчої влади — Державне агентство рибного господарства України. Отже, нині вже можна говорити як про його напрацювання, так і про проблеми. Оскільки ж приріст рибних запасів у значній мірі залежить і від того, як риба в період нересту убезпечена від зазіхань браконьєрів, то саме з цього і розпочалася розмова з керівником Держрибагентства Віктором ДРОНИКОМ.   

  — Безумовно,  нерест риби для  працівників нашої галузі — це те саме, що для аграріїв посівна. І так же само, образно кажучи, кожен весняний день — рік годує. Але, окрім добре відомих усім рибоохоронних заходів, існує ще цілий  комплекс завдань, без виконання яких  майбутнє нових поколінь мешканців наших водойм буде проблематичним.

— Очевидно, мова про браконьєрів?

— Так. Лише за перших три місяці  цього року було викрито 15,4 тисячі порушень правил рибальства, а в період весняно-літньої нерестової кампанії торік органами рибоохорони задокументовано  в півтора раза більше — близько 23 тисяч порушень. Збільшення чисельності скоєних порушень у нерестовий період вимагає від органів рибоохорони повної мобілізації зусиль. І для цього в кожному  управлінні є свої відповідні підходи і методи проведення рибоохоронної роботи.

— І в чому їх різноманітність?

— У кожному з територіальних органів рибоохорони на період весняно-літньої заборони вилову риби діє штаб «Нерест», який працює цілодобово. Він  координує  не тільки роботу власних підрозділів, а й інших правоохоронних та природоохоронних  органів, а також громадських організацій. Не можна скидати з рахунку й інформаційно-роз’яснювальну роботу, яку розгорнули ще в березні. Окрім нарад  з  керівниками рибодобувних підприємств та користувачів водних біоресурсів, проведено також  заняття інспекторського складу та громадських інспекторів з питань природоохоронного законодавства. В ході цих заходів перед ними поставлено конкретні завдання на період проведення дво-  та тримісячників на водоймах.

Особливу увагу  звернуто на широке залучення до цієї роботи друкованих і електронних ЗМІ. І постійне нагадування про фінансові або й кримінальні наслідки незаконного вилову водних живих ресурсів, за нашими даними, помітно стримує багатьох любителів легкої наживи. Адже суми штрафів після прийняття у позаминулому році відповідного закону значно перевищують можливу економічну вигоду від незаконно виловленої риби. Підкреслюю, саме збільшення розміру відшкодування збитків за незаконне добування водних біоресурсів стало ефективним механізмом впливу на браконьєрів.

— Що це означає в абсолютних цифрах?

— За 2012 рік санкції за порушення правил рибальства складали  20,7 мільйона гривень, що вп’ятеро більше за аналогічний період 2011 року. Окрім цього, на 32% зменшилася кількість порушень (із 122 до 83 тисяч), що свідчить про ефективність введення суворішої відповідальності за браконьєрство та  профілактичної роботи серед населення. Тільки за І квартал цього року сума нарахованих збитків сягнула майже 6 мільйонів гривень.

— Але не лише порушники законів винні в тому, що гине риба. Варто лише згадати події кількарічної давності на Київському морі…

— Зрозуміло, про що йдеться. Тому органи рибоохорони в нерестовий період посилено контролюють дотримання енергетиками рівнів скиду води. Інформацію про порушення оперативно доводять до відома членів Міжвідомчої  комісії з питань встановлення режимів роботи дніпровських та Дністровського водосховищ для прийняття запропонованих нами рішень. На жаль, нам не завжди вдається дійти згоди з гідроенергетиками та Держводагентством. Унаслідок чого трапляються непоодинокі факти обсихання ікри та загибелі малька на відшнурованих мілководдях через значні перепади рівня води. Хоча останнім часом завдяки нашій послідовній позиції рівень води на проблемних ділянках поступово підвищується. Щодо цього року, то, оскільки у весняний період очікується підвищена кількість опадів, це сприятиме інтенсивному підйому  води  та залиттю нерестовищ.       

— Однак вода підніметься не лише на нерестовищах. У зв’язку з цим запитання: чи готові гідротехнічні споруди, підпорядковані Держрибагентству, до паводкової ситуації?

— У першу чергу це стосується гідротехнічних споруд ставів, багатьом з яких по кілька десятків років. Проте ми це врахували, і можу з певністю сказати, що більшість з  3729 об’єктів, які перебувають на балансі державного підприємства «Укрриба», готові до  паводку. Спільно з «Укррибгоспом» вони створили оперативний штаб із запобігання та реагування на надзвичайні ситуації в період пропуску льодоходу, весняної повені та паводків. Визначено регіони, де найвірогідніше вони можуть виникнути. Зокрема  в Закарпатській, Волинській, Рівненській, Тернопільській, Житомирській, Івано-Франківській, Вінницькій, Київській, Чернігівській, Сумській областях  здійснюється цілодобове чергування користувачів гідротехнічних споруд. Оперативна інформація від них надходить до штабу, який у разі необхідності залучає до ліквідації НП відповідні державні служби. І хоча внаслідок повені в середині квітня кілька ставів разом із гідротехнічними спорудами були залиті водою з переливом через гребінь дамб, завдяки злагодженим діям штабу і працівників служби надзвичайних ситуацій, підтоплення населених пунктів вдалося уникнути.

Щоб примножувалися запаси, рибалки встановлюють штучні гнізда для нересту риби. Фото УНIAН


— Минуло два роки з часу створення Держрибагентства. Як вплинуло на рибну галузь те, що структура стала більш самостійною в прийнятті рішень?

— Зрозуміло, що ефективність роботи оцінюють за конкретними результатами. Виходячи з цього, можу сказати, що, за статистикою, вилов риби у внутрішніх водоймах із року в рік зростає. Так, за три місяці цього року цей показник перевищив торішній на 70%. Незважаючи на те, що основу вітчизняного рибного флоту складають фізично зношені й морально застарілі судна, обсяги океанічного вилову минулого року склали 98,9 тисячі тонн рибопродуктів, або 100,2 % до рівня 2011 року.

Виходячи з того, що споживання рибних продуктів в нашій країні середньостатистичним громадянином перебуває в межах 13,5— 14,5 кг, а в світі воно складає

19,6 кг, то нам є до чого прагнути і над чим працювати. Тому сьогодні першочергове завдання галузі — розвиток внутрішнього виробництва з метою збільшення на ринку свіжої якісної риби та частки вітчизняного продукту. Адже близько 70% фонду споживання рибної продукції припадає на імпорт, який включає види риби, промисел яких ми не здійснюємо через зміну іншими державами принципів доступу до своїх водних біоресурсів.

— Що конкретно роблять для того, щоб збільшувалися рибні запаси і споживання цієї продукції нашими співвітчизниками?

— Для підтримки балансу на ринку рибної продукції збільшується зариблення водойм України та розвиток аквакультурного виробництва. Завдяки останньому протягом останніх двох років відбувається значне збільшення обсягів вилову осетрових і лососевих видів риби. Обсяги вирощених у 2012 році осетрових зросли більш ніж у 2 рази порівняно з 2010 роком, лососевих — у півтора раза. Тенденція розвитку аквакультури як альтернатива рибного промислу буде зберігатися і надалі, оскільки аквакультура у світі — один із найдинамічніших секторів рибного господарства.

Слід сказати також, що раніше у нас не було вичерпної інформації щодо реального стану в галузі. Тому нова форма річної звітності з виробництва продукції аквакультури дасть чітко побачити те, на чому ми, так би мовити,  стоїмо. До речі введення нової звітності торік уже дало позитивні результати:  продукція ставкового рибництва збільшилася на 23 % і досягла  22,5 тисячі тонн. Думаю, і надалі  завдяки виведенню з тіні її обсяги мають тільки збільшуватися.

— Але, як відомо, водойми — не бездонна бочка. Як свідчить плачевний досвід Азовського моря, ресурси, якщо їх не відновлювати, рано чи пізно закінчуються…

— Відтворення водних біоресурсів належить до пріоритетних напрямів нашої роботи. За підтримки уряду в останні два роки істотно збільшено фінансування програми з відтворення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні — з 4,4 мільйона гривень  у 2010 році до 17,4 мільйона гривень — у 2012-му.  Загалом за усіма державними і недержавними програмами у наші водойми торік було заселено 54,2 мільйона екземплярів молоді риби. Проведене зариблення дасть змогу значно поліпшити рибопродуктивність водойм та збільшити промисловий вилов у майбутньому. Хотілося б зберегти такі темпи і надалі, але цього року бюджетне фінансування програми зменшено майже втричі. Сподіваємося, що протягом року уряду все-таки вдасться вишукати додаткові фінансові резерви, і ми продовжимо позитивну тенденцію, яка склалася в останні роки,  із зариблення наших водойм.

— Як свідчить практика, наше законодавство врахувати всі нюанси роботи тих чи тих державних інституцій повністю не може. Скажуть: правове поле дає змогу вам працювати, так би мовити, з повною віддачею?

— Останні два роки, без перебільшення, стали знаковими для Держрибагентства. Вперше за роки незалежності у 2011 році прийнято головний документ рибної галузі — Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який в комплексі визначає правові, економічні, соціальні й організаційні основи рибогосподарської діяльності. Схвалено ще ряд важливих для нас законодавчих актів. Але незважаючи на те, що протягом останніх двох років  створено передумови для подальшого розвитку рибної галузі, попереду ще є багато питань, які необхідно вирішувати. Сподіваємося і на більш відчутну підтримку уряду у фінансуванні Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства України на 2012—2016 роки.

Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віктор ДРОНИК. Народився 1969 року в Чернівецькій області.

Має три вищі освіти.

З 1989 по 2009 рік — служба у підрозділах та частинах морської охорони Державної прикордонної служби України.

2009—2010 роки — директор інвестиційної будівельної компанії, м. Донецьк.

Березень 2010-го — вересень 2010-го — начальник Азовського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Державного комітету рибного господарства України.

З 20 вересня 2010 року по 24 грудня 2010-го — голова Державного комітету рибного господарства України.

 24 грудня 2010 року — указом Президента призначений на посаду голови Державного агентства рибного господарства України.