Система вищої освіти останнім часом зазнає чималих змін — від оптимізації мережі й запровадження прозорої вступної кампанії до надання університетам адміністративної й академічної автономії. Міністерство освіти і науки скасувало типові штатні розписи, виші мають змогу самостійно формувати навчальні програми.

Зокрема університети отримали й фінансову автономію і тепер можуть розміщувати власні кошти на банківських рахунках. Утім, цього недостатньо. У профільному відомстві зазначають, що чинна система фінансування вишів через державне замовлення неефективна й застаріла. Тож посадовці пропонують запровадити нову модель. За якою формулою розподілятимуть кошти, дізнавався «УК».

Держава замовляє не тих фахівців

Те, що сьогодні вищу освіту здобувають 80% випускників шкіл, — показник критичний. Найцікавіше, що впродовж 25 років незалежності ми спостерігаємо постійне зростання кількості вишів, студентів всупереч демографічним тенденціям. Проте такі тенденції не забезпечують належної якості освіти. Адже в окремих вишах і керівництво, і викладачі живуть «від вступу до вступу», чекаючи на чергове держзамовлення, а відтак і фінансування, а студенти — «від сесії до сесії», отримуючи замість якісних знань проплачені оцінки.

«Державне замовлення — уособлення радянської спадщини у вищій освіті, починаючи навіть із формулювання, — переконана перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — Адже суть полягала в тому, що держава замовляє собі фахівців. Вочевидь на сьогодні, коли більшість ринку праці — приватні компанії, ця ідея апріорі застаріла». За словами заступника міністра економічного розвитку та торгівлі Юлії Клименко, яка відповідає за формування держзамовлення, їхнє відомство не володіє достатньою інформацією для формування замовлення на підготовку тих чи інших фахівців, оскільки лише деякі сектори економіки співпрацюють і надають чіткі пропозиції. До того ж важко грунтуватися на реальних даних, коли приблизно 40% економіки перебуває в тіні.

Однією з ключових проблем системи фінансування є викривленість конкурентного середовища через значні лобістські впливи. Адже щойно постає питання формування держзамовлення, число дзвінків до міністерства зростає — ректори нагадують про свої університети й просять надати додаткові місця. Причому об’єктивних показників, на підставі яких слід надавати місця чи ні, держава за 25 років так і не сформувала.

«Упродовж двох років ми працювали над прийняттям і впровадженням нового Закону «Про вищу освіту», котрий значною мірою грунтувався на наданні автономії вишам, — зазначає Інна Совсун. — Але якщо говорити про фінансову автономію, тут поки що зроблено недостатньо. Адже коли писали новий документ, чіткого бачення, що робити з фінансуванням, не було. Пропонували абстрактну ідею застосувати псевдо-ваучерну модель «гроші ходять за студентом», але, по-перше, її ніде в світі не використовують у чистому вигляді, а по-друге, навіть той механізм не реалізували. Тому зміни, закладені в контексті фінансування вищої освіти, у новому законі мінімальні».

Також держзамовлення сьогодні не грунтується на об’єктивних даних і наукових методиках. І потрібно серйозно переглянути, як формують обсяги держзамовлення. А поки що воно дає привід звинувачувати державних замовників у «ручному розподілі», що лише зайвий раз підвищує високий ступінь недовіри в суспільстві.

Нині держзамовлення розподіляють незалежно від роботи університетів. Теоретично воно пов’язане з кількістю студентів, в окремих випадках з іншими показниками — переважно з кількістю ставок, які держава готова профінансувати в цьому виші, але в такому вигляді воно не може бути інструментом стимулювання розвитку.

Отже, розподіл грошей не пов’язаний з результативністю роботи університетів, не створює стимулів для підвищення якості роботи. А впродовж останніх 25 років кількість вишів розросталася і створювала потребу: скажімо, фінансуйте навчальний заклад тільки тому, що він існує — незалежно від того, якими є потреби суспільства, економіки, держави загалом. Також у міністерстві зазначають, що держзамовлення потребує постійного дріб’язкового супроводження – 20% листів під час вступної кампанії надходять з проханням перерозподілити одне бюджетне місце з однієї спеціальності на іншу. Тож на рівному місці розростається бюрократія.

«Безперечно, суспільство очікує прозорості в розподілі бюджетних коштів, збільшення ефективності їхнього використання й припинення практики «ручного розподілу», — зауважує перший заступник міністра. — Виші очікують розширення свободи в розпорядженні грошима, прогнозованості в розподілі фінансів, незалежно від політичної ситуації, відносин з міністром тощо».

Майбутня формула

Профільне міністерство прагне відійти від радянської схеми розподілу держзамовлення і перейти на сучаснішу європейську систему, що грунтується на показниках успішності роботи університетів. Нещодавно в Київській школі економіки Інна Совсун презентувала нову модель фінансування вищої освіти й озвучила формулу, за якою розподілятимуть бюджетні кошти. «Насправді розподіл грошей, надання фінансування — це ключовий елемент впливу на систему, — каже посадовець. — Тобто якщо прагнемо отримати певні результати від роботи системи вищої освіти, яку оплачує суспільство через свої податки, треба закладати конкретні цілі, які стоять перед системою, а не просто фінансувати її збереження. Ми пропонуємо чотири елементи фінансування вищої освіти: базове (блочне), соціальний фонд, фонд розвитку та фонд державної цільової підтримки».

Так, базове (блочне) фінансування стане основним надходженням, його розраховуватимуть за формулою: близько 80% гарантованого фінансування порівняно з минулим роком, решта 20% — розподіл грошей на основі результатів роботи університету. Це й число студентів з урахуванням рівня та ступеня вищої освіти, спеціальності та форми навчання. А нині держава витрачає однакові суми грошей на підготовку інженерів та економістів, тож вочевидь треба надавати більше коштів на ті спеціальності, які потребують лабораторій, обладнання тощо. Також враховуватимуть публікації, науково-дослідницьку діяльність, рівень інтернаціоналізації, показники працевлаштування випускників за фахом. Останнє потребує збору інформації з об’єктивних джерел. Адже не можна обчислювати ці показники за старою практикою, коли університети самі здавали звіти про працевлаштування випускників.

Також у відомстві планують звертати увагу на те, наскільки активно виш залучає додаткове фінансування на наукові дослідження. До того ж за прикладом Польщі пропонують 20% фінансування рахувати не в абсолютних числах, а у вигляді частки від видатків держбюджету.

Стипендії лише для кращих?

Створення соціального фонду дасть змогу відокремити видатки на вищу освіту від видатків на соціальну підтримку студентів. При цьому чітко розрізнятимуть академічні й соціальні стипендії. Сьогодні 2/3 студентів отримують академічні стипендії, але в міністерстві переконані: 60—70% спудеїв не можуть навчатися найкраще. Тому в майбутньому лише найуспішніші студенти отримуватимуть академічні стипендії, а незахищені категорії — соціальні.

Фонд розвитку (фонд капітальних видатків) забезпечить кошти на розвиток вишу (капітальні інвестиції, проекти розвитку), його розроблятимуть на конкурсній основі між університетами. Четверта складова — фонд державної цільової підтримки. Його створять для категорій, яким держава вирішує надавати підтримку в здобутті вищої освіти, щоб гроші закладали в цій статті бюджету. Приміром, щоб не виникало ситуацій, як, скажімо, з обіцянкою надати безкоштовну вищу освіту воїнам АТО (держава не спрямовує на це гроші).

Експерти в галузі освіти пропонують і дещо інші моделі фінансування вишів, які, зокрема, будують на зміні мотивації студентів і створенні більшої доданої вартості студента. У центрі CEDOS, скажімо, теж наголошують на чинних проблемах у сфері вищої школи і пропонують запровадити фінансування, що ∂рунтуватиметься на результатах.

Насамкінець.Шляхи реформування системи фінансування вищої освіти поки що винесено на широке обговорення. Тим часом батьків й абітурієнтів цікавить, як розподілятимуть бюджетні місця під час цьогорічної вступної кампанії. «Насправді це різні питання: розподіл місць і розподіл грошей, — пояснює «УК» Інна Романівна. — Тепер ми не будемо самостійно визначати кількість бюджетних місць у кожному університеті — її формуватимуть залежно від популярності серед студентів. На найпопулярніші напрями держзамовлення може бути збільшено до 25% порівняно з минулим роком. Це суттєва зміна, оскільки нарешті усуне закиди щодо «ручного керування» в розподілі місць».