…День тільки-но розпочинався, не припинялася заметіль, що тривала з ночі, а на Голосіївському проспекті столиці біля Одеської площі вже завершувалися дорожні роботи. Після капітальної реконструкції цієї напруженої автомагістралі працівники Київавтодору монтували не менш відповідальне для безпечного руху — відбійники. Науковий термін — «бар’єрне огородження дорожнє». Проїзд для машин, зрозуміло, звужувався, утворювалася тягучка, але мій друг Ігор Петрович, любитель швидкої їзди, на диво не нервував. Рухався повільно, чемно.
— Молодці хлопці, — промовив я, коли ми вже занурювалися під Одеський міст у напрямку проспекту Академіка Глушкова. Тутешню транспортну розв’язку теж капітально ремонтували — разом зі шляхопроводом, з повною заміною асфальтобетонного покриття. — Стільки і так, як цього року роблять з дорогами, ще не було ніколи. Комплексно, із заміною каналізаційних люків, бордюрів… Черга вже дійшла й до Великої Окружної. Обіцяють впоратися до Новорічних свят. — Думаю, не встигнуть. Не ті темпи. Треба було ще влітку залучати більше техніки і фахівців, — стримано відповів Петрович. — А може, як завжди, все впирається у кошти, постійне недофінансування?
На велике диво, корінь зла не у нестачі грошей. Це з’ясувалося згодом, коли глибше зацікавився цією проблемою.
Чому не працюють кредитні гроші?
Мабуть, не тільки мене, а й багатьох телеглядачів улітку цього року вразила фраза, яка пролунала з вуст Володимира Омеляна, міністра інфраструктури, про те, що на ремонт українських доріг спрямовують не більш як 10% цільової міжнародної допомоги. «На жаль, нині ми постійно просимо про допомогу, але коли її надають, використовуємо зовсім незначний її відсоток, — заявив керівник відомства 18 липня в ефірі «5 каналу». — Щодо українських доріг ішлося про менш як 10%. Світовий банк готовий надати близько мільярда доларів США, Європейський банк реконструкції та розвитку — майже 700 мільйонів». За словами пана Омеляна, які наводить прес-служба Мінінфраструктури, «коли іноземні компанії побачили, що уряд України не говорить деклараціями, а справді спрямував кошти на ремонт та приведення українських доріг до належного стану, вони почали дедалі більше виявляти активність. У нас є звернення азербайджанських компаній, турецьких, італійських, німецьких, інших держав. Вони готові приходити в Україну та будувати тут якісні дороги, до того ж не просто приїхавши з-за кордону, а зареєструвавшись в Україні сплачуючи податки, наймаючи українських працівників».
Дуже не хотілося б, щоб бажання іноземних компаній прийти зі своїм капіталом до України охололо після недавнього резонансного кроку Світового банку. В 20 числах вересня СБ прийняв рішення вилучити близько 220 мільйонів доларів із кредитного портфеля Укравтодору. За словами Сату Кахконен, директора СБ у справах Білорусі, Молдови та України, «часткове скасування фінансування — це тимчасовий вимушений крок, оскільки нині гроші Світового банку не рухаються достатньо швидко, обтяжуючи країну економічно і не звільняючи місця для підтримки нових проектів».
Менш дипломатично в контексті цієї ситуації, що назрівала вже давно, висловилася ще влітку старший менеджер портфеля проектів Світового банку в Україні Клавдія Максименко: нездатність України освоїти надані їй кошти — глобальна проблема, з якою стикаються всі її основні кредитори. «Гнучкості у прийнятті рішень владі бракує, а переговори, як правило, закінчуються переконаннями народних депутатів у тому, що необхідні зміни не вплинуть на їхні бізнес-інтереси».
Сказано влучно. А оприлюднені е-декларації «захисників інтересів народу» із шаленими статками зайвий раз підтверджують справедливість звинувачень пані Максименко на адресу «недоторканних». Зокрема щодо штучного гальмування ними тих інвестиційних проектів, де вони не матимуть доброї маржі. Один із шляхів заробити на лобіюванні тих чи тих приватних інтересів — скерувати до міністерств відповідні депутатські запити і звернення. Свого часу озвучували й тарифи. Депутатський запит із комерційного питання — 10—15 тисяч доларів. А якщо звернення, то від 3 до 5 тисяч.
Щоб не втрачати репутацію і кошти
Неприємне для іміджу України рішення Світового банку про тимчасове вилучення з кредитного портфеля Укравтодору близько 220 мільйонів доларів, які тривалий час не працювали, змусило керівництво Мінінфраструктури терміново відреагувати на це. 6 грудня було організовано зустріч із представникамиміжнародних фінансових організацій (МФО), послами європейських країн, бізнес-середовищем, громадськістю. Понад годину міністр Володимир Омелян і його перший заступник Євген Кравцов окреслювали присутнім (був серед них і кореспондент «Урядового кур’єра») попередні підсумки роботи міністерства за 2016 рік та плани на 2017-й. Важливим досягненням у 2016-му, на переконання пана Омеляна, стало ухвалення парламентом законів про Дорожній фонд і децентралізацію Укравтодору. Було визначено й першочергові завдання: підвищити внутрішню ефективність… «мати прозору ефективну систему як всередині міністерства, так і в усіх наших державних підприємствах… Ми зрозуміли, що система проведення закупівель ProZorro не допомагає уникнути всіх зловживань в Укрзалізниці та АМПУ. Тому робота в цій сфері має бути значно посилена».
Як і в питаннях жорсткішого контролю за якістю ремонту та будівництва доріг. Ідеться про систему FIDIC, яка повинна унеможливити створення в подальшому так званих чорних ям, коли кошти замість того, щоб спрямувати на добротний ремонт доріг, направляли на задоволення приватних потреб чиновників. Саме необхідність прозорого використання ресурсів зовнішніх кредиторів (де вкрасти дуже складно) охолоджувала і вчора, і сьогодні інтереси багатьох із них до реалізації закордонних інвестиційних пропозицій. Більшість чиновників і депутатів зацікавлена працювати з бюджетними коштами — їх простіше «пиляти».
Тут криється лише одна з причин, чому торік із кредитного пакета Світового банку на 2,8 мільярда доларів Україна використала лише 100 мільйонів. Головний же гальмовий механізм, який так негативно впливає на інвестиційні процеси в країні, криється, певне, в іншому. Деякі аналітики припускають цілеспрямоване протистояння успішній роботі в Україні МФО «справжніх центрів управління олігархії». Маючи в руках більшість українських ЗМІ і прекрасну можливість з їхньою допомогою швидко міняти політичні бренди, тримаючи в сфері свого безпосереднього впливу сотні «своїх» депутатів та держчиновників, відомі в країні олігархи, які виросли завдяки бізнесу з Росією і значною мірою залежать від Кремля, роблять нині все, щоб не допустити відродження економіки країни за допомогою західного та американського капіталів, дешевих кредитів. Розробляють тіньові, корупційні схеми протистояння входженню в Україну всесвітньо відомих фінансових структур.
Звичайно, іноземних капітал не йшов би сюди, якби західні компанії не побачили нарешті значні зрушення у боротьбі з корупцією, у створенні цивілізованих умов для розвитку бізнесу, захисту інтересів інвесторів. Заява Посольства Канади, США та Представництва ЄС в Україні в Міжнародний день протидії корупції, де вони «вітають Україну з важливими здобутками, яких вона досягла у боротьбі проти корупції, та заохочують її продовжувати рух шляхом амбітних реформ» — переконливе того підтвердження. Чудовий сигнал про те, що після Революції гідності «зроблено вражаючі кроки» у певних напрямах: збільшення на 39% вартості національного бренда України, завдяки чому в цьому році він став третім серед тих брендів країни, які зростали найшвидше.
Повідомляючи про це днями у Facebook, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зауважив: «На мою особисту думку, зміни, яких нам вдалося досягти, ще недостатньо відчутні. Але якщо незалежні експерти вбачають позитивні тенденції — це вже великий плюс». Міжнародна організація Brand Finance зокрема звертає увагу на «істотне поліпшення здатності країни зберегти найталановитіший кадровий потенціал».
До речі, саме на необхідності оптимального використання нашого прекрасного кадрового потенціалу для відновлення внутрішнього виробництва та забезпечення розвитку національної економіки глава уряду звернув увагу під час відвідання у листопаді ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод».
«На кредитах і зовнішній допомозі довго не проживемо»
Не знаю, як хто відреагував на таку заяву Прем’єр-міністра України, яку він зробив під час перебування 1 грудня в Кременчуці на ПАТ «АвтоКрАЗ», а я, скажу відверто, промовив про себе з надією: «Нарешті». Нарешті влада звернула увагу на необхідність відчутнішого збільшення в Україні виробництва власної продукції, максимального використання промислових потужностей, на підтримку підприємств усіх форм власності, на відродження тих державних підприємств, які ще тримаються на плаву. «У нас значний потенціал, — зауважив Володимир Гройсман. — Ми володіємо технологіями, необхідною виробничою базою для того, щоб виробляти український продукт. Цей продукт конкурентний у багатьох галузях».
Активне впровадження децентралізації, що вже сприяло помітному зростанню доходів місцевих бюджетів, створення законодавства щодо боротьби і запобігання корупції, інституцій, покликаних на боротьбу з корупцією, — чудова база для розвитку на місцях малого і середнього бізнесу, збільшення кількості нових робочих місць, повернення на батьківщину тисяч наших талановитих і працелюбних заробітчан.
«Нам треба припинити бігати по світах, слід зайнятися облаштуванням свого дому, — закликає один із відомих політиків і дипломатів, підтримуючи прагнення нинішнього уряду. — Українцям потрібне чітке розуміння, що ми будуємо Україну. Головні її творці — українці. І ресурси на це будівництво теж українські». Їх лише треба по-господарському використовувати, жорсткіше поводитися з тими, хто плутає свою кишеню з державною. А щоб український виробник відчув надію позбутися фіскального та монопольного тиску, а боротьба з корупцією пішла ефективніше і народ побачив і повірив у те, що правоохоронці й суди ловлять і садять за ∂рати не тільки дрібну, а й велику рибу, треба провести нарешті кілька показових судових процесів. До цього закликав владу ще сім років тому совість нації академік Володимир Горбулін, радник Президента України — директор Національного інституту стратегічних досліджень.
Згадана заява Посольства Канади, США та Представництва Європейського Союзу зайвий раз свідчить, що наші друзі й партнери уважно стежать за тим, що відбувається в Україні на всіх рівнях. Більше того, чудово бачать всі слабкі місця в боротьбі з корупцією. Розраховують зокрема на те, що органи влади України забезпечать незалежність й адекватне ресурсне постачання НАБУ, САП і НАЗК.
«Наполегливо закликаємо до проведення незалежної та достовірної перевірки поданих електронних декларацій. Закликаємо українську владу завершити процес заснування нового відомства з повернення активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, щоб ця установа могла розпочати діяльність на початку 2017 року та перейти до виконання своїх критично важливих завдань». Західні дипломати висловили чітку підтримку створення Вищого антикорупційного суду і готовність посприяти у міру розгортання цього процесу.
Одне слово, перед народними депутатами та державними чиновниками, які роками жили подвійним життям, ховаючи у власних сейфах та під матрацами сотні мільйонів готівкових коштів, зароблених сумнівним шляхом, стоять тепер значно серйозніші випробування. Не лише у подальших стосунках з працівниками антикорупційних інститутів, а й у послідовності виконання — в умовах конфлікту інтересів — своїх обіцянок домогтися нарешті в країні верховенства права. Чи вдасться нам у найближчі роки хоча б наполовину покінчити з корупцією, телефонним правом і рекетом? (Саме вони десятиліттями гнобили малий і середній бізнес, знищували сотні підприємств різної форми власності, гальмували і гальмують соціально-економічний розвиток країни). Від того, як ми складемо цей іспит, залежатиме багато, зокрема рівень поваги і підтримки країн, які щиро бажають успіху Україні і готові всіляко допомагати й надалі стати їй справді демократичною, цивілізованою державою.
Ми в Google+