Від уряду, який сьогодні сформовано, люди чекають в першу чергу відповідальної політики, активних дій, які дозволять вивести Україну з кризи.

Але ті кроки, які ми повинні робити невідкладно, повинні не просто вирішувати сьогоднішні проблеми. Вони повинні закладати основи для нашого майбутнього розвитку. А це можливо тільки шляхом глибокого реформування, якого потребують практично усі сфери нашого життя.

Вивести країну з кризи і забезпечити ефективне продовження реформ – це і є ті два ключові завдання, які стоять перед новим урядом.

Наша мета – зробити незворотними перетворення України в сучасну європейську державу і закласти основи для сталого економічного зростання.

У своїй діяльності новий уряд керуватиметься тими базовими стратегічними документами, які визначають основні орієнтири на нашу шляху європейського розвитку

• Стратегією України -2020

• Коаліційною угодою, яка була підготовлена і підписана у 2014 році усіма п’ятьма фракціями, які утворили коаліцію Європейська Україна

• Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом

• Стратегічними документами, підписаними з нашими міжнародними партнерами

• Планом законодавчого забезпечення реформ, який був затверджений у цій залі минулого року.

Усе це якісні документи, які визначають, що нам потрібно зробити на шляху європейських перетворень. І сьогодні не стоїть питання створення нових красивих документів – питання стоїть про виконання тих програм, які уже напрацьовані.

Тому наша програма базується на Коаліційній угоді та  містить її основні завдання.

В той же час, ми беремо на себе зобов’язання протягом місяця, на основі детального аналізу ситуації напрацювати і представити чіткий операційний антикризовий план, який чітко помісячно визначить, що буде зроблено нами до кінця кроку і які будуть конкретні індикатори його виконання.

До кінця року ми беремо на себе зобов’язання підготувати план розвитку країни на середньострокову перспективу.

Сьогодні я хотів би сказати про деякі наші пріоритети.

Одне з ключових завдань, яке стоїть сьогодні перед усіма нами, – відновити довіру до влади. Я вважаю, що однією з ключових передумов такого відновлення довіри є ефективне державне управління.

Влада – це, перш за все, спроможність вирішувати проблеми людей, і сьогодні ми повинні цю спроможність довести.

За останні тижні я провів численні зустрічі з представниками громадянського суспільства, експертами з різних галузей. Я скажу про три висновки, які я зробив після цих зустрічей:

• Перше. Людей часто просто не чують, чиновники часто не володіють реальною ситуацію, закривають очі на реальні проблеми, які хвилюють людей

• Друге. В багатьох сферах досі не запропоновано чітке бачення того, що планується зробити. Люди просто не розуміють, що буде з тою чи іншою сферою, а рішення, які пропонуються, несистемні і відірвані від життя

• І третє. Я почув багато конкретних пропозицій та ідей з приводу того, що можна і потрібно зробити невідкладно. Розумних і правильних ідей. Я почув про те, що кроки, яких люди чекали багато років, знову відкладаються на невизначені терміни.

Про яку довіру можна говорити, якщо наші чиновники продовжують діяти за правилом "Не чую людей, не бачу майбутнього, нічого не роблю"?!

На першому ж засіданні уряду перед Міністрами буде поставлене завдання протягом місяця актуалізувати і представити на обговорення громадськості чітке бачення відповідних секторальних реформ і плану першочергових дій до кінця року.

Водночас ми маємо підняти якість операційного управління і прийняття рішень у всій системі виконавчих органів влади.

Я завжди вважав – реформи потрібно починати з себе. Ми не маємо права більше діяти за принципом, коли права рука не знає, що робить ліва, коли рішення "футболяться" місяцями від міністерства до міністерства, коли ставляться завдання, які ніхто не виконує і ніхто за це не несе відповідальності.

Я можу пообіцяти і українському суспільству, і майбутнім колегам-міністрам, що я зможу забезпечити жорсткий менеджмент з чітким контролем виконання поставлених завдань і відповідальністю тих, хто цього не робить.

Але я прихильник системних рішень. Ми повинні перебудувати систему державної служби на основі прийнятого Закону, змінити систему роботи Кабміну і усіх центральних органів виконавчої влади, активізувати впровадження технологій е-government.

Особливо хочу акцентувати увагу на зміні системи взаємодії Уряду і парламенту.

Є проблема, яку ми маємо вирішити і вирішити спільно, це порушення взаємодії і комунікації між Кабінетом Міністрів і Верховною Радою.

Перебудувати цю систему – наше спільне завдання, яке зокрема передбачене Дорожньою картою Реформи Верховної Ради, підготовленої місією П. Кокса.

Можу вам пообіцяти, що на всіх етапах – від підготовки законопроектів до їх прийняття і подальшої імплементації – Уряд буде постійно в діалозі з народними депутатами.

Вважаю, що підвищення якості управління – запорука вирішення усіх проблем та відновлення довіри суспільства до влади.

Хочу наголосити на тому, що збереження макрофінансової стабільності і ефективна співпраця з нашими міжнародними партнерами є критичною умовою нашого подальшого розвитку.

З одного боку, ми повинні повернути довіру наших міжнародних партнерів до України, а це ми можемо зробити тільки чітко і своєчасно виконуючи ті зобов’язання, які ми на себе взяли.

З другого боку, ми маємо підвищити ефективність і суб’єктність у взаємодії з нашими міжнародними партнерами. Наш попередній досвід, зокрема при прийнятті бюджету на цей рік, показує, що в рамках базових параметрів, які ми визначаємо спільно з нашими міжнародними партнерами, існують різні шляхи досягнення цілей. І ми повинні в ході переговорів спільно визначати, які конкретні кроки мають бути зроблені у нашій ситуації, враховуючи і міжнародний досвід, і нашу актуальну ситуацію.

Ми будемо активно консультуватись і з профільними комітетами, і з коаліцію на етапі переговорів. Але досягнуті домовленості мають чітко виконуватись і це має бути нашою спільною відповідальністю. Тут я дуже розраховую на підтримку українського парламенту.

Хочу наголосити – я реаліст і вважаю, що популізм є не меншим ворогом для України, ніж зовнішня агресія. Ми не можемо обіцяти людям те, що нездійснене в сьогоднішніх умовах. Або робити те, що приведе до ще більшого загострення кризи. І якщо ми приймаємо непопулярні рішення, ми повинні йти до людей і пояснювати, чому це рішення необхідно прийняти.

Ми повинні виходити з того, що допомога наших міжнародних партнерів, яку ми з вдячністю приймаємо, - це тимчасовий засіб. Це – як пісочний годинник, який ми перевернули – і отримали час, щоб наростити власні сили.

Без відновлення економічного зростання ми ніколи не станемо на власні ноги.

Тому реформи в економічній сфері для нас є одним з ключових пріоритетів. Коли у людей є нормальна робота з нормальною зарплатою, багато проблем знімається відразу.

Економічне зростання в свою чергу неможливе без створення нормального, сприятливого бізнес-клімату.

Ми невідкладно маємо повернутись до податкової реформи. Спільно з Верховною Радою я пропоную негайно створити робочу групу з залученням міжнародних експертів, яка повернеться до двох напрацьованих варіантів нового податкового кодексу. Ми повинні взяти те краще, що є в кожному з них. Ми повинні оцінити реальні наслідки впровадження тих чи інших змін, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.  В результаті ми маємо вийти на консолідований варіант, прийняти його якнайшвидше, щоб і держава, і бізнес мали достатньо часу, щоб підготуватись до його впровадження. І накласти мораторій на будь-які зміни до податкового законодавства на 3-5 років, що дасть бізнесу давно очікувану прогнозованість.

Одночасно ми маємо змінити систему роботи податкових і митних органів, на які ми маємо чи не найбільші нарікання з боку підприємців.

Є кроки, які можна реалізувати швидко – запровадити автоматизовану систему оцінки ризиків – такі системи діють у європейських країнах. Запровадити стандартні процедури, щоб максимально прибрати суб’єктивний фактор, а отже прибрати основи для зловживань.

Є кроки, які потребуватимуть більше часу – змінити ідеологію робити цих органів так, щоб індикатором їх ефективності (КРІ) була не сума зібраних штрафів, а сума зібраних податків.

Реформа податкової і митниці – це те, що сьогодні для усіх підприємців, від великого до малого, стане сигналом того, що в країні щось дійсно міняється.

Ще один важливе завдання – дерегуляція.

Це та сфера, де за останній рік – два досягнуто суттєвого прогресу. Але думаю, що кожен представник бізнесу скаже – цього наразі недостатньо. Півтора року назад ми розпочинали скорочення контрольних органів і функцій. Але постанова 442 досі до кінця не реалізована.

Говорячи відверто, так у так званій дерегуляційній гільйотині ніж так і завис. Я обіцяю, що цей ніж на існуючу бюрократію ми врешті решт опустимо.

Серед першочергових кроків має бути також реалізація тих кроків, які мають суттєво підвищити наш рейтинг у легкості ведення бізнесу – Doing Business. Тут у нас часу просто обмаль і цілу низку рішень ми маємо прийняти уже протягом найближчих місяців.

Створюючи ліберальні правила гри для бізнесу, ми водночас маємо ефективно використовувати стимули для розвитку власної економіки. Ми маємо знайти своє місце у глобальній економіці і забезпечити перехід від сировинно орієнтованої економіки до економіки, орієнтованої на створення високої доданої вартості.

Я за останні тижні декілька раз зустрічався з аграріями. Система пільгового відшкодування ПДВ відіграла серйозну роль у розвитку цього сектору. Але водночас – і всі це знають – була джерелом корупції. Чи це єдиний спосіб стимулювання розвитку галузі? Ні, не єдиний і ми спільно з аграріями знайшли варіанти, які уже доопрацьовуються до конкретних рішень.

Пріоритетом при цьому є підтримка невеликих фермерських господарств, малого і середнього бізнесу. 

Хотів би ще раз особливо наголосити – одне з ключових наших завдань в сфері економіки – це подолання безробіття і створення робочих місць. Саме в секторі малого і середнього бізнесу в галузях, орієнтованих на створення високої доданої вартості – найбільший потенціал зростання і економіки і зайнятості.  Відсоток вкладу, який цей сектор вносить у ВНП у нас і в європейських країнах, просто не піддається порівнянню.

Ще один резерв для економічного зростання я бачу у ефективному використанні ресурсу державних інвестицій. Я уже говорив – попередній аналіз бюджету показав, що кошти вкладаються державою в об’єкти зі ступінню готовності 5-7%, щоб за рік довести ступінь їх готовності до 10%.

Простіше кажучи, гроші закопуються в котловани. Якщо ці ж кошти не розмазувати тонким шаром, а сконцентрувати на інфраструктурних проектах, наприклад на програмі ремонту і побудови доріг, то ми отримаємо відразу декілька результатів – зробимо дійсно корисну справу для країни, покажемо людям помітні результати, та ще й дамо людям реальну роботу і заробітки, бо одне робоче місце в будівництві створює до 7 в суміжних секторах.

Є інші інфраструктурні проекти, які можна запустити – енергоефективність, місцева інфраструктура тощо. Фактично – потрібно розпочати капітальний ремонт країни. Додатково ми маємо вже виділені ресурси міжнародних фінансових інституцій, які сьогодні не вибирається ефективно. А також – значні кошти у місцевих бюджетах внаслідок фінансової децентралізації, яку ми розпочали.

Є декілька важливих при цьому моментів. Перше – жорсткий контроль, щоб не крали. При бажанні – це можливо. Друге – контроль якості – тут нам допоможуть наші міжнародні партнери. І третє – стратегічне бачення того, що ми робимо і для чого, які транспортні коридори будуємо. Щоб ми не будували дороги, котрі ведуть в нікуди.

Не можу не торкнутись також питання підвищення ефективності управління державними підприємствами і приватизації на відкритому та прозорому конкурсі.

Я вітаю те, що розпочався процес призначення топ-менеджерів державних компаній через відкриті конкурси. Ця практика має бути продовжена і ми маємо відійти від системи політичних призначень, які є джерелом корупції.

Щодо приватизації. Ця тема викликає жваві дискусії у суспільстві.  Одні категорично за, інші категорично проти.

Чого бояться ті, хто проти? Розпродамо останнє за безцінь, наживуться на цьому знов олігархи, гроші проїмо.

Це, на мій погляд, ризики, які потрібно врахувати і мінімізувати, але не робити цього ми не можемо. Не тільки і не стільки тому, що потрібні кошти для наповнення бюджету, хоча і це важливо.

Неефективне управління державною власністю – це одна з найбільш корупційних дірок, в яку вимиваються все нові і нові кошти. Про це говорять усі, хто успішно пройшли шлях реформ.

Але що важливо. Перше – приватизацію ми маємо провести зважено і поетапно, визначаючись по кожному об’єкту. Друге – провести її грамотно, готуючи об’єкти до приватизації, щоб продавати на вигідних умовах. І третє – прозоро.

У нас багато говорять про деолігархізацію, і в стінах цього парламенту спільно з попереднім урядом уже немало зроблено.  Що таке олігархічна економіка? Це коли для одних одні правила і можливості, а для інших – інші.

Я хочу сьогодні чітко сказати, що правила в Україні мають бути одні, і заробляти потрібно за рахунок грамотного ведення бізнесу, а не за рахунок схем, преференцій і лобіювання. Це той підхід, який я сповідував і буду сповідувати.

Темі запобігання і боротьби з корупцією я хочу приділити увагу як ще одному нашому ключовому пріоритету. Корупційна система державного управління – це як решето. Скільки би ми не наповнювали державну казну, все з неї витікає.

Новий уряд буде сповідувати нетерпимість до будь-яких проявів корупції.

Є два стратегічних завдання. Перше - це створити умови, які б мінімізували ризики корупції і зокрема реалізувати ті кроки, про які я говорив раніше. І друге, без чого боротьба з корупцією ніколи не буде ефективною – невідворотність покарання за корупційні дії. 

В межах своїх повноважень ми підтримаємо запуск роботи новостворених органів по запобігання і боротьби з корупцією і реформи судової системи.  

Водночас ми будемо сповідувати принципи максимально відкритості в роботі виконавчої влади

Мій попередній досвід показує, що впровадження електронних технологій – один з ефективних способів підвищення відкритості і запобігання корупції. Ви знаєте про ті кроки, які були зроблені тут по впровадженню е-парламенту і сподіваюсь, що ця робота буде продовжена.

Та команда, яка запустила систему ProZorro продовжить працювати в новому уряді і буде мати мою повну підтримку. Я вітаю ті кроки, які були зроблені для забезпечення прозорості державних закупівель і тепер робляться для забезпечення прозорості аукціонів. Це колосальні кошти, які в результаті економляться для державного бюджету. І вдячний колегам-депутатам, які підтримували відповідні законопроекти, які зробили можливим впровадження такого підходу.

Я також, знову ж таки спираючись на свій попередній досвід, запропоную впровадження системи антикорупційних аудитів в системі ЦОВВ, починаючи в першу чергу з тих з них, які мають дозвільні і контролюючі повноваження, а також управляють значними ресурсами.

Принцип ефективної і відповідальної держави  - дати роботу тим, хто може подбати про себе сам, і подбати про тих, хто через вік, здоров’я, інші обставини потребує соціальної підтримки.

Треба бути реалістом – ми не можемо тратити більше, ніж заробляєм. Кожна родина на прикладі свого власного бюджету знає це правило. Те ж  правило діє і в ситуації з державним бюджетом.

Але ті кошти, які спрямовуються на соціальні цілі, повинні витрачатись ефективно. Тоді ми зможемо реально допомагати тим, хто потребує допомоги, а не розмазувати ресурси за принципом всім, але мізер.

В якості першочергових кроків на поточний рік я бачу:

• аналіз ефективності і коригування впровадженої системи субсидій і тарифної політики

Система субсидій виконала роль важливого запобіжника на першому етапі переходу до економічнообгрунтованих тарифів.  І система соціальних служб в цілому справилась з цим викликом, за що усім працівникам цих служб треба сказати дякую.

Ми повинні усі чітко усвідомлювати, що через занижені тарифи держава фактично дотувала усіх – і бідних, і багатих, бо таж субсидія була прихована в різниці в тарифах. Крім того, система дотуванняНафтогазу створювала поле для корупції.

Система змінена і на нас ляже відповідальність завершення цієї реформи.

Але залишається неврегульованою низка питань, які викликають значний соціальний резонанс. Це, зокрема, питання прозорості тарифів і стимулювання енергозбереження. Одним і з перших моїх доручень буде невідкладне опрацювання цих питань, які є складовими переходу на економічно обґрунтовані тарифи.

• аудит ефективності та реформи соціальних фондів (об’єднання на базі Пенсійного)

Через соціальні фонди проходить колосальний обсяг коштів, тому вони повинні бути об’єктом пильної уваги. Потрібно забезпечити максимальну прозорість їх роботи. Можливе скорочення витрат на їх адміністрування може дати суттєву економію, з одного боку, а з другого – покращить надання соціальних послуг населенню.

• зміна системи державної допомоги по безробіттю (система стимулювання непрацюючих до пошуку роботи, фінансове стимулювання роботодавців, передача на аутсорсинг рекрутингових послуг, передача окремих повноважень по зайнятості на місцевий рівень)

Це однозначний пріоритет, якому на жаль, досі не приділялось достатньої уваги. Статистика реального безробіття в країні жахлива, а прогнози ще більш невтішні. В першу чергу – це результат економічного спаду, який ми переживаємо. Але не тільки. Це результат неефективної державної політики у сфері зайнятості.

Ні для кого не секрет, що служби зайнятості часто виконують лише формальні функції і надають послуги, які не мають жодного ефекту. Можливо це надто різке судження, але люди ходять в службу зайнятості відмічатись, а не отримати реальну допомогу у працевлаштуванні.

Які стимули закладає держава для роботодавців за працевлаштування, зокрема за надання першого місця роботи?  Чи існує в країні реальний моніторинг і прогноз ринку праці? Чи система нашої освіти, зокрема професійно-технічної надає людям кваліфікацію, яка відповідає вимогам роботодавців? Чи існує в країні взагалі система профорієнтації? Низку таких питань можна продовжити.

Є досвід інших країн вирішення цих питань, який можна і потрібно впроваджувати. Перше, що потрібно для цього – усвідомити, що держава може і повинна реально боротись з безробіттям, повинна активно, я б сказав навіть агресивно добиватись забезпечення своїх громадян роботою.

Хочу підкреслити, що в моєму розумінні відповідальна держава – це держава, яка виконує соціальний контракт, тому реформування соціальної політики буде безсумнівно одним з наших ключових пріоритетів.

Ще один виклик, на який маємо дати відповідь – це те, як живуть люди в нашій країні. Умова життя людей інакше як депресивними не назвеш. І важко бути оптимістом, коли живеш в депресивних умовах. У людей є враження, що до їх повсякденних проблем владі байдуже.

Я вважаю, що змінити умови життя людей ми можемо тільки спільними зусиллями органів місцевого самоврядування і держави. З ідеєю децентралізації я прийшов у центральну владу два роки тому і весь цей час послідовно її реалізовував.

І ми уже досягли перших зрушень – завдяки фінансовій децентралізації і запуску процесу об’єднання громад в громадах є ознаки пожвавлення. Десь ремонтують дороги і тротуари, десь садочки і школи, десь поліклініки і лікарні… Це поки що ознаки, бо за рік чи два усі дірки, які набирались роками, не залатаєш.

Одне з ключових завдань на цей рік – остаточно сформувати чітку модель розподілу повноважень за рівнями (місцевий, субрегіональний, регіональний) за принципом субсидіарності і закріпити за повноваженнями фінансові джерела.

Цю роботу ми розпочинали з нашими польськими колегами ще у 2014 році. Ми повинні чітко визначити хто за що відповідає – в освіті, охороні здоров’я, культурі, комунальному господарстві, екології. Це серйозна і кропітка робота, яка передбачає зміни у декілька сотень законів і підзаконних актів.

Я завжди відстоював позицію, що будь-які секторальні реформи приречені, якщо ми не включимо в них енергію місцевих громад. Цю енергію ми зараз включаємо. Але і держава має виконувати свою частину роботи.

Я в першу чергу говорю про дві критично важливі для сучасної України реформи – освіти та охорони здоров’я. Неприпустиме подальше їх затягування.

Ми врешті решт маємо затвердити базову стратегію реформи системи охорони здоров’я в Україні. Те, що так важко підбираємо керівника МОЗ говорить лише про те, наскільки багато проблем є у цій галузі і наскільки важко знайти людину, яка б мала сміливість і спроможність провести необхідні зміни. 

Я особисто є прихильником страхової моделі, але я готовий до дискусій. Принципово маємо врахувати наступне. Нова система фінансування має вводитись поетапно з врахуванням нинішнього стану медичних закладів і нинішнього рівня життя людей, щоб не виникло провалів – такі ризики не припустимі.

Хочу торкнутись дуже чутливого для наших громадян питання - ціна на ліки і їх якість. Де, як не в цій сфері, традиційно колосальна кількість зловживань і корупційних дій.

Нечистий бізнес на здоров’ї громадян має бути припинений. Це спільна відповідальність і МОЗу, і антикорупційних органів. Наведемо лад у цій сфері – буде для усіх чіткий і зрозумілий сигнал, що боротьба з корупцією ведеться не гучними закликами, а конкретними діями.

Спільними зусиллями Міністерства освіти і органів місцевого самоврядування ми маємо запустити також якісну реформу системи освіти. Я радий, що Ліля Гриневич, керівник відповідного профільного комітету, яку ми добре знаємо, прийняла пропозицію очолити Міністерство освіти і тепер на її плечі ляже реалізація в життя тих напрацювань, які уже були зроблені, і подальші кроки, щоб ця реформа відбувалась системно.

Я лише хочу наголосити – у наших дітей не буде другого шансу прожити дитинство, отримати освіту. І які б важкі часи ми не переживали, ми повинні зробити все, щоб ці роки для наших дітей не були втрачені, зробити все, щоб виростити здорове і добре підготовлене до життя нове покоління.

Є багато викликів, яких варто було б сьогодні торкнутись. Але я не хотів би говорити надто довго. Тому говорю про першочергове і невідкладне.

Серед таких пріоритетів – захист суверенітету нашої держави і збереження єдності України.

Хочу наголосити на тому, що підвищення нашої обороноздатності в умовах російської агресії і для нового уряду залишиться першочерговим завданням. У нас є чіткий орієнтир – модернізація нашої системи обороноздатності за стандартами НАТО.

Хотів би звернути вашу увагу на те, що в новому складі уряду з’являється віце-прем’єр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції – наша з вами колега Іванна Клімпуш-Цинцадзе, що є свідченням того, яке значення ми приділяємо цьому питанню.

Ми маємо також і надалі приділяти максимальну вагу питанням соціального захисту тих, хто захищав і захищає нашу незалежність, та їх родин.

Ще одне питання, якому в новому складі уряду буде приділена додаткова увага – це комплекс питань, пов’язаних з поверненням Криму і тимчасово окупованих районів Донбасу, відновлення життєдіяльності на звільнених територіях, інтеграція переселенців.

Я хочу чітко заявити свою позицію. Ми ніколи не визнаємо того, що частина нашої землі, яка була відрізана по живому, більше не належить до України. Це рана, яка загоїться тільки тоді, коли буде відновлена територіальна цілісність нашої держави.

І свідченням того, що це питання стане одним з пріоритетних завдань нового уряду є наше рішення про створення спеціального міністерства і курування цього питання на рівні одного з віце-прем’єрів.

І саме в рамках саме цього пріоритету я хочу торкнутись ще однієї важливої сфери. Це – культура.

Ворог намагається виснажити нас різними способами і принизити, щоб ми втратили віру у власні сили. 

Реакцією українського суспільства на зовнішні загрози стали слова «Україна єдина». Це та цінність, яку ми сьогодні повинні покласти в основу нашого відродження. Що б не робив ворог, як би нам не було важко, ми не повинні втрати віру в свої сили.

Саме культура – це та базова річ, яка лежить в основі нашої віри у власні сили і відчуття нашої згуртованості.

Я дуже розраховую на те, що повернення в Міністерство культури Євгена Ніщука дозволить нам дати новий імпульс цій галузі. І його першочергове завдання – це реформування системи управління в галузі культури.

Ми врешті маємо відмовитись від архаїчних пострадянських підходів до формування культурної політики, які несумісні з інноваційною природою цієї сфери. Традиційне взаємне несприйняттяадміністраторами від культури і представниками культурної галузі має бути подолано.

Я також вважаю, що пріоритетними завданнями міністерства мають бути

• підготовка програм активізації створення, виробництво, поширення, збереження національного культурного продукту та підвищення попиту на нього,

а також програми відродження української мови. 

Підсумовуючи усе сказане, я б наголосив – ще раз. Народ України вибрав свій шлях і цей шлях становлення як сучасної, сильної, європейської держави. Цей шлях лежить через реформи, і я підтверджую свою відданість продовженню курсу реформ.

Головне завдання на цей рік – довести усім, що криза, яку ми зараз переживаємо, –це криза нашого росту. Ми маємо її подолати, зняти з порядку денного ті питання, які сьогодні є найбільш чутливими для суспільства, і повернути  громадянам нашої держави оптимізм і віру в майбутнє.

І ми це зробимо!

Слава Україні!