Українські міста лихоманить через нестачу хлору для знезараження водопровідної води. Адже склади Дніпроазоту, єдиного в Україні підприємства, що виробляло рідкий хлор, порожні — ще минулого місяця підприємство зупинило виробництво, за словами керівництва, через різке підвищення тарифів на газ. З тієї причини або вже настало, або очікується найближчим часом обмеження водопостачання у деяких великих містах.

Без хлору — мов без повітря

Так, із 16 липня обмежено водопостачання у Миколаєві, Харків може залишитися без води вже цієї суботи. У Житомирі запасів на 20 днів, у Черкасах — до кінця липня, у Запорізькій області залежно від міста — від 5—7 днів до вересня, Києву хлору вистачить, за різними даними, на місяць-два.

До постраждалих, окрім міських водоканалів, долучилися і виробники напоїв — їм за санітарними вимогами не дозволено використовувати у виробництві не знезаражену воду. А знезаражувати нічим. Певна річ, можна обійтися без «Кока-коли» чи якогось «Спрайту», але це закриття підприємств, недоотримані в бюджет гроші!

Виходів із ситуації пропонують кілька. Керівництво Дніпроазоту, який належить фінансово-промисловій групі «Приват», підбурює робітників, що можуть  лишитися  без роботи, до демонстрації з вимогою знизити ціну на газ ексклюзивно для цього підприємства. Але таке рішення може спричинити ефект лавини — хіба одне це підприємство потерпає від цін на газ?

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман категорично заявляє: продаж промисловості газу за ціною, нижчою за собівартість, державі не по кишені. Підприємство має купувати газ за ринковою ціною, як і решта української промисловості.

До речі: газ заводу необхідний для виробництва добрив, а для виготовлення хлору він не потрібний. Там інша технологія: хлор виробляють із кухонної солі та води методом електролізу, газу там нема, за винятком самого хлору. Тобто власник заводу, намагаючись розв’язати проблему рентабельності свого приватного виробництва міндобрив за рахунок водоканалів, вдається до нахабного шантажу.

Якщо в крані не стане води, знатимемо на кого нарікати. Фото з сайту thespruce.com

Рятівні соломинки

Спроби уряду вмовити виробників хлору та водоканали дійти компромісу не мали успіху: аби відчепилися, підприємство обіцяло поновити виробництво з минулого понеділка, але не дотрималося обіцянки, натомість знову вивело працівників на протест. 

Тому влада Дніпра спробувала закуповувати хлор за кордоном — за словами міських чиновників, вони вже уклали договір з постачальниками на 4 мільйони гривень. Але, по-перше, цей продукт буде вдвічі дорожчим за вітчизняний, хоч міські чиновники і запевняють, що тарифи на воду найближчим часом не зростуть. 

По-друге, це справа нешвидка: хлор — речовина особливо небезпечна (першу в світі газову атаку з численними людськими жертвами було здійснено саме хлором), тому на її закупівлю потрібна ліцензія. Крім того, він потребує особливих умов перевезення, спеціальних цистерн, а за кордоном, нагадаємо, ширина залізничної колії інша, і як переставити величезну цистерну з отруйною речовиною на інші колеса, як це роблять зі звичайними вагонами, — важко уявити.

Щоправда, є виробники з колишнього СРСР, у яких колія така сама, перемовини з ними тривають, але про успіхи говорити зарано. Як зауважив директор асоціації водоканалів «Укрводоканалекологія» Олександр Шкінь, Узбекистан готовий допомогти, однак його ціна зависока. Незначні обсяги вже надходять з Румунії, певною мірою вони згладжують гостроту ситуації, але через логістичні складнощі питання докорінно це не вирішує. Тому іншого виходу, як змусити працювати вітчизняний завод, співробітники водоканалу не бачать, зауважує Олександр Шкінь.

Можливе, щоправда, використання альтернативних речовин для знезараження води. Скажімо, у деяких містах України — Луцьку й Житомирі — використовують для цієї мети гіпохлорит натрію, добутий з кухонної солі і добре відомий багатьом із торговельною назвою «Білизна». Ця речовина менш токсична, ніж скраплений хлор, і потужностей для її виробництва в Україні достатньо. Є міста, які покривають за рахунок гіпохлориту до 40% потреби у хлорі, але в масштабах України цього недостатньо. Найприкріше, що термін зберігання цієї речовини дуже обмежений. 

У Києві частково використовують діоксид хлору, що вважається більш прогресивною технологією. У подальшому планують повністю перейти на його використання. У світі подекуди озонують воду, але ця технологія дуже дорога через величезні витрати електроенергії.

Найпростіший вихід

Загалом Україна поки що зовсім без хлору в питній воді обійтися не може, особливо у літній період, коли багаторазово зростає небезпека масових спалахів шлунково-кишкових захворювань. Адже без знезараження бактерії дуже швидко розмножуються в міських резервуарах питної води. Крім того, з-поміж усіх реагентів, які застосовують для знезараження, рідкий хлор найдешевший. 

Але це поки що. Найпростіший і найбільш поширений в Україні вихід із ситуації пропонує сам Дніпро­азот: підвищити ціну на хлор утричі, тоді, мовляв, виробництво стане рентабельним. Щоправда, тоді ціна українського виробника приблизно зрівняється з імпортом. 

Кілька днів тому віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко, коментуючи ситуацію в мережі «Фейсбук», зауважив, що становище з Дніпроазотом нагадує шантаж: і так ще раніше, протягом року, підприємство підвищувало ціну хлору для підприємств водоканалу кілька разів, у сумі аж утричі.

У відповідь на закиди щодо шантажу та цінового диктату саме підприємство звернулося до Антимонопольного комітету, щоб той перевірив ситуацію на ознаки зловживання монопольним становищем. І комітет виправдав сподівання власників Дніпроазоту: у відповіді на запит зокрема зауважив: «Ціни на хлор рідкий є вільними цінами, які самостійно встановлюються суб’єктом господарювання і на які відсутнє державне регулювання. Отже, якщо АТ «Дніпроазот» впевнене в обґрунтованості підвищення ціни на власну продукцію — жоден чинний нормативно-правовий акт не забороняє такі дії».

Так Дніпроазот фактично отримав дозвіл на підвищення цін, як йому заманеться. Питання тільки в одному: коли це підвищення відбудеться. 

ПРЯМА МОВА

Олександр ШКІНЬ,
директор асоціації водоканалів
«Укрводоканалекологія»:

— Тривають перемовини із заводом, іншого шляху, на жаль, не бачу. На минулому тижні збирали всіх постачальників (дистриб’юторів) та споживачів хлору, спробували вирішити це питання. Ми звернулися в Антимонопольний комітет, є доручення, яке дав Антимонопольному комітету віце-прем’єр Геннадій Зубко, є заява прес-служби Дніпроазоту про те, що підприємство готове відновити виробництво, якщо ціна його влаштує. Антимонопольний комітет відповідає, що це не його справа, він за законом має керувати природними або державними монополіями, а це підприємство не рахувалося монополістом, тому АМКУ не може застосувати проти нього прямих санкцій.

Відбулася нарада у першого віце-прем’єра Степана Кубіва за участі представників заводу, Антимонопольного комітету, Міністерства регіонального розвитку. Склали протокол, пообіцяли, що 18 липня завод запустять — не запустили. Знову використовується політичний тиск, знову вийшли на акцію протесту, цього разу — в Кам’янському, а це близько чотирьох тисяч осіб. Вони бояться втратити роботу, і власники цим користуються. Ми тримаємо ситуацію на контролі, найгірша вона у Харкові, Кропивницькому, обласному водоканалі Запоріжжя.