Графіті на Грушевського — це один із символів Майдану, нагадування про те, як дорого ми заплатили за можливість змінити країну. Це пам’ятка історії, і знищення її є злочином. Але ці слова голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича — порожній звук для власника магазину елітних меблів «Емпоріум».
Для нього ці малюнки не мали жодної цінності, а далі можна продовжити: як і ті ідеї, за які мільйони українців виходили на численні Майдани, як і життя, загублені поціновувачами «мурки» та загалом «руского міра». На жаль, він не один такий. Його однодумці нищать тисячі інших історичних пам’яток, а з ними й нашу пам’ять. Стерти її — отже, повернутися в байдужість, в нереалізовані плани, в болото. Такі спроби помітні. І вибух у суспільстві, який спричинило цинічне хамство, можна розцінювати, як значно ширшу засторогу.
Нема сенсу розписувати наслідки вчиненого злочину: справа нині під контролем найвищих посадовців. «За знищення експонатів Музейного фонду передбачено кримінальну відповідальність», — написав у соцмережах віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко, а Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що столична прокуратура відкрила за цим фактом кримінальне провадження. Знищені графіті отримали статус нерухомих пам’яток місцевого значення ще 2014 року, тобто перебували під захистом держави.
Варто, очевидно, нагадати, як з’явилися зображення Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка на фасаді будинку на Грушевського 2014 року, які доповнювали цитати з їхніх творів: «Вогонь запеклих не пече», «Хто визволиться сам, той буде вільний», «Наше все життя — війна».
Автор трилогії художник із псевдо Sociopath в одному з інтерв’ю розповів, що його «Ікони Революції» — це посвята Героям, живим і загиблим. «Але то не перші роботи, які я створив на Майдані. Перші, намальовані на дерев’яних будиночках, згоріли в лютневій битві під час зачистки Майдану. «Ікони» ж побували в полоні, коли беркутівці захопили периметр на Грушевського. Не можу пригадати, як спала на думку ідея. Їх радше створило те середовище, що було на Грушевського: незламний український дух, що вистояв навіть на 20-градусному морозі за правду. Малював їх 10 лютого. Було холодно, фарба ледве сохла, світла майже не було, бо воно робило кожного помітним по той бік барикад, і звідти миттєво летіли гумові кулі. Але душевності там вистачало: дівчата поїли чаєм, хлопці допомагали тримати трафарети».
А ось яку оцінку графіті дав відомий художник Олександр Ройтбурд: «Ці роботи були символами пережитого країною високого моменту. Графіті служили прив’язкою подій тих років до історичного контексту. Це була дуже грамотна робота». А щодо вандалізму він висловився так: «Мабуть, господарів «Емпоріуму» дратувало нагадування про події на Грушевського, які не вписуються в гламурну картинку світу їхніх клієнтів. Там продавали меблі «під старовину», люди практично почувалися людовиками XIV. А тут якісь революційні графіті нагадують про те, що «лохи» можуть вийти та відстояти свої права. Я розумію обурення активістів. Гадаю, графіті потрібно відновити коштом тих, хто їх знищив».
Тут доречно також нагадати слова Володимира В’ятровича про важливість подальших кроків з інституалізації пам’яті про Майдан. Незабаром, за його словами, буде оголошено міжнародний конкурс проектів національно-меморіального комплексу, який включатиме три складові: музей, меморіал і культурно-громадський центр.
P.S. Договір оренди приміщення на вулиці Грушевського магазином «Емпоріум» не пролонговуватиметься, а можливо, й буде розірваний, заявив директор Інститут української мови НАНУ Павло Гриценко, який є орендодавцем даного приміщення. Автор знищеного графіті заявив, що досяг домовленості з міністром культури Євгеном Нищуком, що після того, як будуть вирішені всі формальності, він відновить трилогію.
Ми в Google+