ІНІЦІАТИВА 

Вчені пропонують прагматичний підхід до розв'язання проблем у ланцюгу "освіта - виробництво"

Добре мати надійного давнього друга, який у годину скрути, образно кажучи, не лише рибу запропонує, а й вудку. Для працівників легкої промисловості таким був і залишається Київський національний університет технологій та дизайну. 70% працівників галузі - його випускники. Тому не випадково її з'їзд відбувся саме в університеті. Свою "кузню кадрів" спеціалісти й керівники називали останнім бастіоном, що не здав галузевих позицій. Не випадково й інше: роботі з'їзду передувала зустріч керівників університету з директорами технікумів, коледжів і ПТНЗ, з якими вони тісно співпрацюють. Теж не випадково, бо у фортеці головне не стіни, а люди. Тому проблема підготовки кадрів - це завтрашній день галузі. Що ж запропонували педагоги для піднесення вітчизняної легкої промисловості?

 

Єдність суперечностей

Якщо коротко, то тісну співпрацю. Скептик скаже: "А що тут нового?" Так, доводиться повторювати відому істину: "Все нове - давно забуте старе". Але зробімо поправку: з урахуванням вимог сьогодення. В реальному житті які проблеми найгостріші? Студенту сьогодні дуже складно знайти місце для проходження практики, а випускнику - роботу за спеціальністю. Роботодавці скаржаться на брак кадрів.

Директор Київського коледжу легкої промисловості Микола Шеверун в цій ситуації категоричний. Він вважає, що навчальний заклад у нинішніх умовах взагалі не повинен опікуватись проблемами працевлаштування випускників (при цьому зносив не одну пару черевиків, шукаючи місце для практики і працевлаштування своїх вихованців, мовляв, совість не дозволяє чинити по-іншому).

- Ми стараємось, - каже, - а приходить ревізор і цікавиться, куди розподілили випускників. Якщо не на державні підприємства - штрафує. Але ж у легкій промисловості практично не залишилось підприємств державної форми власності. Від неузгодженості у державних інструкціях страждають керівники навчальних закладів, які роблять для країни добру справу.

Логічно? Так. А тепер інша думка.

- За останні 14 років наше підприємство, - каже генеральний директор АТ "Санта Україна" Євген Дирдін, - не отримало жодного випускника вищого навчального закладу. Не поповнюють ряди й випускники профтехучилищ. Так, ми не державне підприємство. Але працюємо на свою країну, сплачуємо податки. Тому впевнений: молоді спеціалісти обов'язково повинні відпрацювати кошти, затрачені державою на їхнє навчання.

І така позиція має право на життя. Як і та, що підготовкою кадрів для себе має займатись роботодавець. Форми й методи є різні: від навчання на виробництві до направлення за свої кошти в навчальні заклади.

Погодьтесь, все це уже має місце в реальному житті. І статистика тому свідок. За її даними, роботодавці нині фінансують вищу школу на... 0,3 %, батьки студентів - на 55 %, а решту - держава. Правда, є над чим думати і над чим працювати? От і зійшлись в університеті на з'їзді роботодавці і педагоги, аби виправити перекоси і визначитись, як далі жити.

Рух має бути зустрічним

Київський національний університет технологій та дизайну (КНУТД) не перепрофілювався, а багато років дуже тісно співпрацює з підприємствами галузі, надає наукову та методичну допомогу у формуванні тематики наукових досліджень, науково-технічних проектів, аналізу економічної діяльності підприємств галузі, залишається повністю зорієнтованим на розв'язання кадрових проблем розвитку легкої промисловості.

Він займає провідні позиції в наукових дослідженнях, пов'язаних з розвитком легкої промисловості. В КНУТД прийнята та реалізується концептуальна програма "Перетворення університету в сучасний європейський заклад. Інтеграція науки і освіти". Фактично йдеться про застосування у процесі навчання концепції технологічного і економічного передбачення, в якій наукова складова займає провідне місце.

Проблема - брак кадрів

При КНУТД працює навчальний комплекс, до складу якого входять близько 250 навчальних закладів, в тому числі 11 технікумів та коледжів легкої промисловості. Спільно з ВНЗ 1 та 2 рівня акредитації налагоджена система ступеневої підготовки фахівців для легкої промисловості за інтегрованими планами, через яку пройшли тисячі випускників університету. Однак, маючи необхідну матеріальну базу, технікуми та коледжі не мають достатнього кадрового забезпечення для підготовки бакалаврів. Крім того, в деяких випадках під тиском місцевої влади вони втрачають матеріальну базу, а також змінюють профіль підготовки фахівців. У той же час в університеті є позитивний досвід приєднання до КНУТД як відокремлених структурних підрозділів: Львівського державного технікуму легкої промисловості та Інституту післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування, що сприяло як вирішенню проблем цих навчальних закладів, так і підвищенню якості підготовки фахівців для легкої промисловості.

Асоціація "Укрлегпром" разом з провідними виробниками галузі звернулась до Кабінету Міністрів України з пропозицією як експеримент приєднати до КНУТД галузеві технікуми та коледжі і створити навчально-науково-виробничий комплекс з підготовки фахівців для легкої промисловості України.

Мотивація життєва: за 10 років кількість штатних працівників легкої промисловості зменшилась утричі. Питання нестачі робітничих та інженерних кадрів на підприємствах легкої промисловості та покращення якості їх освіти у відповідності до вимог роботодавців неодноразово піднімалися на нарадах різних рівнів. Водночас у кризових умовах легка промисловість як галузь зі швидким капіталооборотом, що не потребує значних початкових фінансових інвестицій, здатна забезпечити роботою найбільш вразливі верстви населення (жінок), створити нові робочі місця, збільшити обсяги виробництва товарів народного споживання та забезпечити надходження до бюджетів усіх рівнів.

Досвід для всіх

Підхід, запропонований вченими разом з асоціацією "Укрлегпром", дасть змогу відпрацювати нові підходи до забезпечення кадрами і інших галузей промисловості України - таких як харчова, металургійна, вугільна, хімічна, медична, фармацевтична та ін.

Створення подібних комплексів, вважають педагоги, позитивно вплине на стан освітянського простору України, призведе до зменшення ліцензійних обсягів та держзамовлення профільних ВНЗ, зменшить загальну кількість ВНЗ України, спрямує їх до логічного, добровільного об'єднання за профілем підготовки. Головним фактором функціонування подібних комплексів стане те, що бакалаврський чотирирічний термін навчання у більшості випадків студенти будуть проходити на місцях розташування ВНЗ третього рівня акредитації, що увійдуть до комплексу, а це сприятиме закріпленню на місцях фахівців з вищою освітою, покращенню наповнення кадрами місцевої промисловості. Найкращі студенти, випускники ВНЗ третього рівня акредитації, що увійдуть до комплексу, продовжать навчання на магістерському рівні у головному, профільному ВНЗ четвертого рівня акредитації.

AКТУAЛЬНO

Валентина ІЗОВІТ,
президент - голова правління
Української асоціації підприємств
легкої промисловості: 

"Потрібна державна підтримка"

- Легка промисловість потерпає від недосконалої економічної політики, яка призвела до дискримінації національного товаровиробника і неухильного витіснення з внутрішнього ринку вітчизняної продукції. За період незалежності України виробництво шкіри, текстилю, одягу, хутра та взуття скоротилося в десятки разів. Так, на 1 жителя України вироблялось бавовняних, лляних, вовняних тканин 24 кв. м, а зараз - 1,9 кв. м, панчішно-шкарпеткових виробів 8 пар, а зараз - 1,5 пари, одягу 5 одиниць, а зараз - 0,5 одиниці, взуття 4 пари, нині - 0,5 пари.

Скорочення обсягів виробництва призвело до втрати 650 тис. робочих місць. При цьому обсяги імпорту збільшились та займають 70-80% внутрішнього ринку України і в основному це - китайська продукція, а в країні сьогодні віддано пріоритет не виробництву, а торгівлі. Результатом стало щорічне зростання від'ємного сальдо зовнішньоекономічної торгівлі: за 2010 рік обсяги імпорту товарів легкої промисловості перевищили обсяги їх експорту на 1,5 млрд дол. США або в 2,4 раза.

Відсутність державної підтримки щодо кредитування вітчизняного виробника та системи своєчасного повернення ПДВ не дозволяє підприємствам поповнювати обігові кошти, що негативно впливає на розвиток виробництва та підвищення заробітної плати, яка у 2 рази нижча середньої зарплати у промисловості. Такий стан є однією з причин гострого кадрового дефіциту у легкій промисловості.

Набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі потребує захисту вітчизняного товаровиробника від недобросовісного імпорту.

Підняти галузь можуть лише добре підготовлені кадри. Ми розуміємо, що без участі товаровиробників навчальні заклади з цим завданням належним чином не впораються.

КОМПЕТЕНТНО

Іван ГРИЩЕНКО,
професор, ректор Київського національного
університету технологій та дизайну: 

"Фахівця виховує практика"

- Для піднесення рівня освіти і виробництва необхідні тісніші зв'язки навчальних закладів з роботодавцями. Для цього маємо активніше впроваджувати досвід зарубіжних колег. Там роботодавці представлені різними громадськими організаціями. З ними університети співпрацюють як з ринком праці, який найбільше чутливий до змін і диктує вимоги до підготовки потрібних фахівців.

Тому я запропонував укласти угоду про співробітництво між Українською асоціацією підприємств легкої промисловості і університетом, що готує фахівців і у сфері легкої промисловості. Головною метою співпраці буде спільна робота над навчальними планами підготовки студентів, аби вони відповідали вимогам сьогодення.

У державі, на жаль, ніхто не вивчає потреб ринку праці. Тому ми створили маркетинговий відділ, який займається маркетингом освітніх послуг.

Як відомо, теорія без практики мертва, практика без теорії сліпа. Поєднання отриманих в університеті знань з практичними навиками, з умінням використовувати ці знання на практиці - надзвичайно важливий елемент навчання. Вирішити це завдання без роботодавців ми також не можемо.

Протягом року виробничу практику проходять 3 тис. студентів. З них: 2 тис. - на підприємствах, 1 тис. - в університеті.

Проходження практики в університеті не може нас задовільнити, бо здійснюється, в основному, на застарілому як фізично, так і морально обладнанні.

Ми вдячні тим підприємствам, які приймають групи студентів, знайомлять із новим обладнанням, навчають методів організації виробництва, співпраці в трудовому колективі.

Особлива подяка тим підприємствам, які беруть на практику 2-5 студентів, але роблять це без оплати. Важливим і ефективним резервом у нашій співдружності має стати відновлення філіалів кафедр на виробництві.

Дуже важливим стимулом для розвитку наукової роботи з практичним використанням її розробок у виробництві є науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки на створення та реалізацію науково-технічної продукції і надання науково-технічних послуг за замовленнями роботодавців.

У цьому році таких замовлень начебто й немало - 76, але обсяг фінансування цих робіт дуже низький - 5-7 тис. грн на один договір - це мізерні кошти. Є над чим подумати, оскільки потенціал наших вчених свідчить про великі можливості.