ТРЕНУВАЛЬНІ ЗБОРИ

Найвища в Україні плоска гора Томнатікул готова стати кузнею спортивних перемог

Зазвичай із жовтня до середини травня тут можна кататися на лижах — хоч швидкісні спуски, хоч рівнинні пробіжки. І все в умовах дикої природи, чистого, аж дзвінкого гірського повітря, посеред полонин і вкритих лісами гір, що хвилями збігають за обрій. До того ж, це історичні місця. Саме тут у Першу світову тривав знаменитий Брусиловський прорив.

Усі без винятку титуловані спортсмени, керівники спортивних асоціацій і держструктур (включаючи Національний олімпійський комітет України), які навідувались у цей райський куточок Путильщини, захоплено говорили одне й те саме: навіщо нашим спортсменам вештатися світом у пошуках вкритих снігом гірських схилів і можливостей для тренувань в умовах високогір’я, коли маємо в себе такі Богом дані унікальні природні умови!..

Під куполами спецрозвідки

Гора Томнатікул (у вільному перекладі з румунської ця дещо екзотична назва звучить на кшталт «осінні краєвиди») має висоту 1580 метрів над рівнем моря й верхівку, ніби зрізану одним помахом велетенського меча. У 60-х роках минулого століття тут розташували військову частину №133. Вона мала надсекретний позивний «Памір», який, втім, незбагненним чином був відомий жителям довколишніх сіл і хуторів. Вони так і називали цю місцину — Паміром. Дислокована рота протиповітряних військ охороняла небо Вітчизни. Ймовірно, були й інші завдання — до державного кордону якихось 16 кілометрів...

У 1998 році військові залишили базу. Після чималих поневірянь колишнє військове містечко разом з основними спецприміщеннями у вигляді гігантських обсерваторій (щоправда, на той час уже цілковито порожніх) перейшло в комунальну власність Путильської райради й передане «під крило» районному управлінню соціального захисту населення.

Сьогодні «Памір» нагадує полишені декорації після зйомок «Зоряних війн». П’ять білих куполів діаметром 30—50 метрів над будівлями, де розміщувалося все технічне начиння «Паміру» (в одній із них навіть збереглася радіолокаційна антена), аж сяють на щедрому гірському сонці, врізаючись у небесну синь. У доброму стані інженерні комунікації, будинки для сімей офіцерського складу, готель, казарма, гаражі, складські і підземні приміщення. Підведено електроенергію, є цифровий телефонний зв’язок. Одне слово, ця дивовижна гора з усім її добром, де сніговий покрив з’являється у жовтні і зникає перед самим літом, — ідеальне місце для спортивних професійних тренувань, найперше із зимових видів спорту.

— Того року, коли я вперше потрапив на Томнатікул, в усій Європі була безсніжна зима, — розповідає Микола Філатов, майстер спорту СРСР з лижних гонок, екс-наставник національних збірних Вірменії та Білорусі, який останніми роками мешкає у Чернівцях. — Лижники не знали, де підтримувати форму й відточувати майстерність, куди спрямувати лижі у пошуках хоч якогось снігу. А тут, у Карпатах, — мало не метровий сніговий покрив! Як спеціаліст із лижного спорту я був подвійно вражений: і снігом (ми за ним бігаємо від Альп до Кавказу, а він, виявляється, — у нас під ногами!), і тим, що ми ніяк не використовуємо цю унікальну місцевість із її нечуваними для спорту можливостями.

Позивні — «ОЛІМПІАДА!»

Фахівці в один голос стверджують, що на Томнатікулі можна моделювати і профілювати будь-які лижні та біатлонні дистанції — і для Кубків світу, і для Олімпійських ігор.

— Схили полонин дають змогу облаштувати близько 35 лижних і санних трас із протяжністю спусків від 0,5 до 3 кілометрів, — розповідає наш колега, відомий спортивний журналіст Григорій Мазурашу, який своєю спецпропозицією під кодовою назвою «Олімпійський Памір» дістав, у найкращому розумінні цього слова, усіх високих чиновників вітчизняного спорту. — Все це, зрозуміло, вимагає значних інвестицій. Та розпочати можна з малого. Приміром, на базі існуючих приміщень, зрозуміло, після їх капремонту, розгорнути оздоровчий комплекс. Тим більше, поблизу є стара запруда на річці Сарата. Колись її використовували для того, щоб навесні спустити з гір у долину дараби — величезні плоти, збиті зі зрубаного лісу. Там цілком можна зробити штучне водосховище — для тренувань і здорового відпочинку…

Одна біда — дороги. До найближчого населеного пункту — села Шепіт — якихось 18 кілометрів. Однак, відколи пішли військові, дорогу так ніхто і не ремонтував (будували її, до речі, учасники Брусиловського прориву — за два тижні, за тих умов!). Тож у негоду до «Паміру» можна дістатися лише спецтехнікою, у крайньому разі — УАЗиком (джипи не вписуються в цю історичну екстримколію). А втім, поки тривають розмови про сучасне дорожнє покриття, з нинішньої ситуації теж можна отримати зиск. Приміром, влаштовувати змагання з джипінгу, причому особливого — високогірного, ще й на трасах нечуваної складності. 

Олександр ДОВГАНИЧ,
начальник управління у справах сім’ї,
молоді та спорту Чернівецької облдержадміністрації:

— Ми підготували інвестиційну пропозицію, мета якої — будівництво спортивно-тренувально-оздоровчої легкоатлетичної й біатлонної бази та туристично-розважального комплексу, який би включав зимові, екстремальні види спорту й активний відпочинок. Тож базу можна буде використовувати цілорічно не лише в спортивному, а й туристично-рекреаційному напрямку.

Переконаний, у плані розвитку спортивно-туристичної інфраструктури Буковина цілком може увійти в національний проект «Олімпійська надія», спрямований на реалізацію ініціативи Президента Віктора Януковича щодо проведення у Карпатах зимових Олімпійських ігор 2022 року.