Заступник директора
державного Департаменту
з усиновлення та захисту прав дитини
Аксана ФІЛІПІШИНА

Державна політика захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні, спрямована на те, аби вони виховувались у сім’ях. Не має значення, під яку форму державної опіки вони потраплятимуть, — це буде усиновлення, опіка чи прийомна сім’я. Головне, щоб діти зростали в любові, а батьки дбали про них як про своїх.

Багато родин мають власних дітей, але знаходять у своєму серці тепло й для дітей, позбавлених батьківської опіки. Одні вже пройшли етап усиновлення, інші вирішили його розпочати. Як стало відомо з «прямої лінії» «УК», наших читачів найбільше цікавить процедура усиновлення. А щоб не наврочити в цьому делікатному питанні, дехто просив не називати їхніх прізвищ. Ми виконуємо це прохання, сподіваючись, що не один десяток маленьких співвітчизників уже найближчим часом знайдуть люблячі сім’ї.

Вони мріють свій світ побудувати. Фото з сайту drugoi.livejournal

Взяти дитину в сім’ю ніколи не пізно

 — Аксано Анатоліївно, чи легка процедура усиновлення, адже законодавство часто змінюється, а люди про це не знають? Ось і нещодавно вступив у дію закон, що стосується усиновлення. Що це за зміни, кого вони торкаються?

— Цей закон підписаний Президентом 10 червня ц.р., а набув чинності 11 липня. Він удосконалює законодавство стосовно усиновлення дітей як українцями, так і іноземцями. 212 стаття Сімейного кодексу доповнила коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Йдеться про тих, хто за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду. Тобто вони не можуть брати дитину і повноцінно її виховувати через стан свого здоров’я. Зміни торкнулися також 283 статті — усиновлення іноземцями. До набуття чинності цим законом іноземцями могли бути усиновлені діти, які перебувають не менш як один рік на обліку в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини. Тепер до цієї умови додалась ще одна — «і досягли віку п’яти років».

Зазначені обмеження не стосуються випадків, коли:

* подружжя іноземців раніше вже усиновило брата чи сестру дитини, яку вони також хочуть усиновити, тобто йдеться про об’єднання братів і сестер;

* усиновлення здійснюється родичем дитини;

* іноземці бажають усиновити кількох братів і сестер, серед яких є дитина віком до п’яти років.

І насамкінець, обмеження не стосується випадків, коли усиновлювачі хочуть усиновити дитину з особливими потребами, яка страждає на хворобу відповідно до переліку, затвердженого МОЗ.

 — З якого віку може бути усиновлена дитина? Чи є якась вікова межа для дорослих?

— Усиновленою може бути дитина, тобто особа у віці від 2 місяців до 18 років. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

Стосовно вікових меж для дорослих, які виявили бажання усиновити дитину, то законом встановлено, що усиновлювачем може бути дієздатна особа, не молодша 21 року, щоправда, за умови, якщо мінімальна різниця між дитиною і усиновлювачем не менше 15 років. Щодо верхньої вікової межі, то різниця у віці між усиновлювачем і дитиною не може перевищувати 45 років. Узагалі усиновлювачі за віком не обмежені, тобто якщо людині виповнилося 45 років, вона може усиновити дитину двомісячного віку. Якщо 47 років — відповідно дитину від двох років і старше, якщо 48 — від трьох років і старше.

 — Хотілося б почути про таємницю усиновлення. Чи діє вона?

— Говорячи про таємницю усиновлення, слід зазначити, що є поняття права на таємницю усиновлення і обов’язку на зберігання таємниці усиновлення. Право на таємницю усиновлення мають громадяни, які всиновили дитину. Обов’язок зберігати таємницю усиновлення поширюється на всіх, кому стало відомо про факт усиновлення. Тобто усиновлювачі самі вирішують, зберігати їм таємницю усиновлення чи ні, а от працівники служби у справах дітей, лікарі, педагоги, соціальні працівники зобов’язані не розголошувати таємниці усиновлення.

З кожним роком в Україні питання  таємниці усиновлення дедалі більше втрачає актуальність. Чому? По-перше, з 2004 року в Сімейному кодексі є норма, відповідно до якої дитина може бути усиновлена лише у разі, коли вона досягла двомісячного віку, раніше дитина не може бути усиновлена. Крім того, сама процедура усиновлення займає кілька місяців і тому об’єктивно дитина потрапляє в сім’ю у віці 4-5 місяців.

 — А якщо вони порушили її?

— Тоді настає кримінальна відповідальність за порушення таємниці усиновлення, передбачена Кримінальним кодексом України.

Ольга,
м. Івано-Франківськ:

— У нас немає труднощів з усиновленням здорових дітей, а от з хворими є. Чи можна, щоб законодавець передбачив певні пільги батькам-усиновлювачам на те, щоб лікувати таку дитину?

— Це питання  болюче. Не знаю, чи найближчим часом удасться його вирішити, але ми над цим працюємо. Взагалі стосовно усиновлення хворих дітей цифра невелика. Наприклад, у минулому році з 3,5 тис. усиновлень іноземці та українські громадяни всиновили усього 171 дитину-інваліда. Йдеться про те, що люди справді побоюються усиновлювати таких дітей, а їх щороку стає більше, бо здорових дітей усиновлюють, а хворі залишаються в дитячих закладах. І сім’я, яка прийняла рішення про усиновлення, отримує, як і всі, тільки разову допомогу, що дорівнює допомозі при народженні першої дитини. На наш погляд, доцільно було б і усиновлювачам, і прийомним батькам та батькам дитячих будинків сімейного типу, котрі беруть на виховання дитину-інваліда, запровадити щомісячну допомогу сім’ї в розмірі, що становить три прожиткових мінімуми. Справді, питання актуальне, але поки що не вирішене.

Олена,
м. Миколаїв: 

— Мені 40 років,  живу одна, дітей немає. Хотіла всиновити дитину, але почула, що нібито тільки подружжя має право всиновлювати дітей.

— По-перше, раджу ознайомитися з постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 та главою 18 Сімейного кодексу України. Це два документи, які регулюють процедуру усиновлення. Стосовно того, чи маєте право взагалі бути усиновлювачем, скажу, що маєте. Заборона стосовно одиноких осіб, які не перебувають у шлюбі, за Сімейним кодексом стосується тільки іноземців. Українські громадяни, які не перебувають у шлюбі (як жінки, так і чоловіки), не обмежені в праві бути усиновлювачами. Для реалізації свого наміру ви маєте звернутися до районної служби у справах дітей за місцем свого проживання. Подасте документи, і за 10 днів служба проведе обстеження ваших житлових умов, розповість про права і обов’язки, прийме рішення й поставить кандидатом в усиновлювачі. А далі вже відбувається процес підбору дитини.

Катерина МИРГОРОДСЬКА, 
м. Богуслав:

— Нам з чоловіком по 50 років, дітей немає, ми хотіли б усиновити дитину, які нам потрібні для цього документи? І чи не пізно звертаємося з таким проханням?

— По-перше, не пізно. Якщо є бажання допомогти сироті, не зволікайте з усиновленням. Для цього потрібні такі документи: копія паспорта, копія свідоцтва про шлюб, довідки про доходи, про наявність житла, про відсутність судимості, про стан здоров’я. Ці папери подаються до служби у справах дітей за місцем проживання. Стосовно вашого віку вам слід пам’ятати, що відповідно до законодавства максимальна різниця у віці між вами та усиновленою дитиною не може бути більшою 45 років, тобто ви маєте право з чоловіком, якщо вам по 50 років, на усиновлення дитини, старшої п’яти років.

Оксана КВИЧЕНКО,
м. Львів:

— Скажіть, будь ласка, якщо дитині 6 місяців і є нотаріально завірена відмова матері, чи обов’язкова згода ще й батька на усиновлення дитини?

— Усиновленою може бути сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, чи дитина, на усиновлення якої дають згоду батьки.Тобто якщо реєстрація народження дитини відбулася за заявою обох батьків, то для усиновлення такої дитини потрібна згода обох батьків або рішення суду про позбавлення їх батьківських прав. Якщо дитину народила одинока жінка, яка не перебувала в шлюбі, відповідно згода батька не потрібна.

Оксана КАЛЕНСЬКА,
Житомирська область:

— Я усиновила дитину 2 роки тому. Хочу змінити місце проживання, аби зберегти таємницю усиновлення. Чи повинна повідомити про свої дії в Службу у справах дітей за місцем проживання?

Про зміну місця проживання повідомте Службу  у справах дітей

— Відповідно до законодавства ви зобов’язані повідомити Службу у справах дітей за місцем свого проживання про його зміну, а вона повідомить про це службу у справах дітей, куди ви переїжджаєте. Це обумовлено необхідністю здійснювати контроль за умовами проживання і виховання усиновленої вами дитини. Контроль здійснюється після усиновлення  дитини протягом перших трьох років щорічно, а потім до 18 років до вас можуть приходити раз на три роки. Перевірка робиться делікатно, щоб не розголошувати таємниці усиновлення.

Ліна СТЕПАНОВА,
м.Херсон:

— Чи можуть усиновити дитину одинаки?

— Можуть, але це стосується лише українців. Іноземні громадяни такого права не мають.

Алла МИХАЙЛОВА,
м.Чернівці:

— Чи мають усиновлювачі якісь кошти від держави?

— Українці мають. На іноземців це не поширюється. Допомога виплачується у розмірі як при народженні першої дитини, запроваджена вона з 1 січня 2009 року.

Ірина,
м. Київ:

— Нещодавно ми стали свідками скандалу, коли соціальний працівник усиновила дітей і знущалася з них. Тож скажіть, чи захищені діти в прийомних сім’ях від домашнього насильства?

— Маєте на увазі Житомирську область, місто Овруч? У березні там справді стався трагічний випадок у прийомній родині. На виховання в сім’ю взяла трьох дітей жінка, яка свого часу була соціальним працівником, а останнім часом — депутатом міської ради. Особа позитивно характеризувалася, пройшла курс навчання в Обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, причому поглиблене. Взяла на виховання двох сестричок і братика трирічного віку. На жаль, стався трагічний випадок.

На сьогодні порушена кримінальна справа, яка вже слухається у суді стосовно цієї жінки. Також вирішується питання про притягнення до відповідальності посадових осіб, які приймали рішення про влаштування дітей у цю сім’ю.

— Як часто соціальний працівник навідується в гості до прийомних сімей?

— Не рідше разу на місяць у прийомні сім’ї навідується фахівець, який здійснює соціальний супровід родини. Крім того, законодавством передбачений контроль за умовами проживання і виховання дітей у прийомних родинах, який здійснює служба у справах дітей. Служба зобов’язана відвідувати прийомні сім’ї і раз на рік готувати звіт про умови проживання дитини в прийомній родині з урахуванням інформації, що надається також дільничним інспектором органу внутрішніх справ, педіатром, учителем або вихователем стосовно цієї дитини. На підставі цього звіту робиться висновок щодо подальшого функціонування такої сім’ї.

Наталя Георгіївна,
м. Запоріжжя:

— У моєї молодшої сестри так склалися життєві обставини, що вона не може сама опікуватися своєю донькою, якій 6 років. Я змушена була забрати її до себе в Запоріжжя. Я її рідна тітка. Які мені потрібно оформити документи, щоб дитина могла піти до школи (вона має йти до першого класу)? Я намагалася з’ясувати, що мені робити, і мені радять, щоб моя сестра відмовилася від батьківських прав на дитину, а я на себе взяла опіку. Але я не можу зробити таку пропозицію сестрі, бо вона любить свою доньку, просто у неї такі скрутні матеріальні обставини, що вона не може її виховувати. У неї була думка віддати дитину в Києві до інтернату, але ми не могли на це піти. Скажіть, що маю зробити, аби не вражати серце моєї сестри і щоб дитині було добре?!

— На цей час не можна встановити опіку над дівчинкою, оскільки за законодавством опіка може бути встановлена тільки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, яким наданий відповідний статус. Стосовно вашої племінниці, то дитині може бути наданий статус позбавленої батьківського піклування і встановлена опіка лише у разі, якщо її батьки будуть позбавлені батьківських прав або якщо вони отримують довідку, що за станом здоров’я не можуть займатися вихованням дитини. Ця обставина підтверджується довідкою ЛКК лікарської комісії за місцем проживання матері або батька дитини про те, що вона страждає на таку-то хворобу чи є інвалідом тощо і за станом здоров’я не може виконувати батьківські обов’язки.

Також виходом із ситуації може бути застосування норми Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість передачі батьками своєї дитини на виховання іншим особам. Як правило, родичам, коли батьки виїжджають, скажімо, на заробітки за кордон, а дитина проживає тут з тіткою чи братом, сестрою чи дорослими. У цьому випадку укладається нотаріально завірений договір між батьками дитини і тією особою, якій дитина передається на виховання. У договорі може бути зазначено, що особа, якій передана на виховання дитина, діє на правах її законного представника, представляє інтереси дитини в усіх органах та установах. Я раджу вам піти таким шляхом.

Шанси стати батьками є завжди

Олена Іванівна,
м. Київ:

— Ми з чоловіком зареєстровані в різних місцях, хочемо взяти дитину на виховання. Чи є у нас шанси стати прийомними батьками?

— Звичайно, шанси є. Для постановки вас на облік як кандидатів в усиновлювачі ви можете звернутися до служби у справах дітей за місцем як свого проживання, так і проживання чоловіка.

Лариса ВАСИЛЬЄВА,
м. Чернігів:

— Яку житлову площу повинна мати родина, яка хоче усиновити дитину? І які хвороби чоловіка чи дружини можуть бути протипоказанням до усиновлення?

— Немає норми житлової площі, яка чітко встановлена законодавством. Людям може бути відмовлено в постановці на облік кандидатами в усиновлювачі, якщо житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані або в ньому неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини. Це може бути і однокімнатна квартира, але в якій ви можете поставити ігровий куточок, окреме ліжко-місце для дитини. Якщо дитина шкільного віку, то має бути стіл і таке інше. Щодо другого запитання, то є наказ МОЗ від 20 серпня 2008 року № 479 «Про затвердження переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем». Цей перелік не дуже великий, там 18 хвороб, зокрема йдеться про психіатричні захворювання.

Ніна Михайлівна,
м. Одеса:

— Маємо власних дітей, але хочемо стати прийомними батьками. Чи допомагатиме держава хоч трохи матеріально у їх вихованні?

— Прийомні батьки отримують щомісячно допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів на кожну дитину. Крім того, їм нараховується 35% грошового забезпечення від цих двох прожиткових мінімумів на кожну дитину.

— Відпустку вони теж мають?

— Ні, це не трудові відносини. Проте якщо прийомні батьки працюють за трудовим договором і виховують двох чи більше дітей віком до 14 років, вони мають право на додаткову оплачувану соціальну відпустку тривалістю 14 календарних днів.

Ганна Василівна,
Донецька область:

— Поясність різницю. Чим відрізняється усиновлена дитина від прийомної? Чому усиновлення вважається пріоритетним напрямком?

— Справді, ви маєте рацію, усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Чому усиновлення стоїть на першому місці? Бо за правовими наслідками усиновлення дитина втрачає статус дитини-сироти і набуває прав біологічної дитини. За дитиною, яка виховується в прийомній сім’ї, зберігається статус і за певних умов вона може бути повернута на виховання біологічним батькам.

— А до якого віку діти виховуються в прийомних сім’ях?

— Дитина може бути вихованцем прийомної родини до 23 років за умови, якщо навчається у вищому навчальному закладі. Така дитина повністю отримує всі виплати, не виводиться зі складу прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу, і всі пільги і за сім’єю, й за дитиною зберігаються.

Данило ГРИНЕНКО,
Львівська область:

— Скільки у нас в країні дітей-сиріт? Мені здається, що з роками цифра не міняється.

— Це не так. Останніми роками спостерігається тенденція до зменшення загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо в 2009 році було 103 тисячі, у 2010 році — 100 тисяч, то на 1 січня 2011 року — 98 тисяч. За результатами першого півріччя 2011 року цифра зменшилась до 97 300.

На 1 січня 2011 року 63 тисячі дітей перебувають під опікою, 9 тисяч 200 дітей виховувались у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу. Щороку 3,5 тисячі усиновлюються приблизно 2100 українцями і 1200 іноземцями.

Національне усиновлення, і це радує, перевищує іноземне вдвічі. Тобто у нас 75% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховуються в сім’ях громадян України.

Ніна САМОЙЛИК,
Кіровоградська область:

— Хотіла б знати, як вирішуються житлові питання сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після завершення перебування їх в інтернатних закладах, сім’ях громадян?

— Питання вчасного забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальним житлом є дуже актуальним. Наведу кілька цифр. На кінець 2010 року в Україні кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становила 98119 осіб.

З них мають житло 60274 (61,4% від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), у тому числі 13599 (22,6%) — на праві власності, 46675 (77,4%) — на праві користування. Не мають житла 37845 дітей (38,6% від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), при цьому 35,8% складають діти, які виховуються в інтернатних закладах.

Якщо за дитиною закріплено житло на праві власності, вона після завершення перебування в інтернатному закладі, сім’ях громадян повертається до свого житла. Якщо у дитини немає житла, вона має право бути поставлена на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та соціальний квартирний облік позачергово. При цьому в липні 2010 року набрав чинності закон, який дає право зазначеній категорії дітей бути зарахованими на квартирний облік після досягнення 16 років з тим, щоб після досягнення 18 років дитина могла б отримати житло.

Як свідчить статистика, щорічно близько 5 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягають повноліття, або перебувають на квартирному обліку, або потребують постановки на облік. Усього в 2010 році отримали житло 416 осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (8% від потреби).

«Пряму лінію» провела і підготувала 
Валентина КОКІНА, 
«Урядовий кур’єр»

ДОВІДКА "УК"

Понад 9 тис. дітей виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.

Досягненням у розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу сприяли:

  • 3 законодавчі ініціативи, зокрема зміна системи фінансування сімейних форм виховання і запровадження фінансування з державного бюджету;
  • 3 запровадження обов’язкового навчання кандидатів у прийомні батьки та батьків-вихователів, а також соціальних працівників, які здійснюють соціальне супроводження сімейних форм виховання;
  • 3 проведення рекламних кампаній щодо підвищення поінформованості населення про сімейні форми виховання.

Позитивні зміни є й у сфері усиновлення.

Внаслідок активного розвитку національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні поступово зменшується кількість міждержавних усиновлень.

Для порівняння: у 2005 році українцями було усиновлено майже 1,4 тис. дітей, у 2010 — понад 2,2 тис. (зростання на 67%). Іноземцями відповідно 2,1 тис. в 2005 році та 1,2 тис. дітей у 2010 році (зменшення на 43%).

ПРЕС-ЦЕНТР "УК"

З питань органiзацiї та проведення "прямих лiнiй" i "круглих столiв"  "Урядового кур'єра" звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.