Багаторазовий призер
чемпіонатів світу і Європи
з легкої атлетики серед ветеранів
Юрій ШУКЕВИЧ

Дивлячись на Юрія Шукевича, ніколи не скажеш, що йому 63 роки. Стрункий, підтягнутий, він справляє враження успішної в усіх відношеннях людини. Так є насправді. Багато років тому Юрій Володимирович навідріз відмовився від багатьох сумнівних задоволень на кшталт цигарок і горілки. Нині він широко знаний в освітянських колах України як талановитий організатор навчального процесу, а ще відомий як активний поборник здорового способу життя, учасник багатьох престижних спортивних змагань європейського та світового рівнів.

— Юрію Володимировичу, всі ми часто кажемо про здоровий спосіб життя і кожен вкладає в ці три слова власне розуміння. А що вони означають для вас?

— Насамперед потребу прибрати все зайве, що заважає радіти життю, бути успішним, худорлявим, усміхненим, майже не помічаючи свого віку. Але для цього довелося ще з підліткового періоду підсісти на спорт та відмовитись від алкоголю, паління цигарок, переїдання.

— А чи палили, вживали спиртне? І як ставляться до цього ваші рідні, наприклад, дружина і старший син?

— Цигарки спробував палити один раз у житті в 13-річному віці — це було влітку в піонерському таборі, але не сподобалося, і оскільки вже через місяць почав відвідувати спортивну секцію, то назавжди кинув це заняття. Щодо спиртного — тільки коли під час спортивних змагань втрачаєш 2–3 кілограми ваги, то для відновлення мінеральних солей допустимо вжити не більше 200 грамів натурального вина. Всі інші спиртні напої можу пробувати в добрій компанії тільки на смак (не більше 10–15 грамів). А гормони насолоди — ендорфіни — отримую зовсім іншим способом: через спорт, кохання або вдалу публічність. Дружина Наталія та старший син Андрій до цього ставляться цілком нормально і позитивно, самі спиртне вживають вряди-годи, дружина не палить. Ну, а молодший синок Артемчик поки що п’є тільки чай та сік.

Але в сім’ї, де я народився і зростав досить хворобливим хлопчиком, батько помер у 53 роки від цирозу печінки (наслідки потужної алкогольної інтоксикації). Навколо мене руйнувалися сім’ї, деградували діти, вмирали їхні батьки ще в молодому віці. Коли років десять потому я вперше побачив офіційну статистику, — чоловіки в Україні, в середньому, живуть до 58 років, — мені стало і сумно, і страшно. Поступово я зрозумів, що жити так, як живе більшість, не можна.

— Чи отримуєте призові винагороди на змаганнях високого рівня?

— Ні, у ветеранському спорті це не практикується, щоб на відміну від спорту професійного обмежити вживання стимулюючих препаратів. Для спортсменів старшого віку (а виступають і 95-річні) це могло б мати фатальні наслідки. Хоч вибірковий контроль проводиться і на наших змаганнях.

— Пробачте за таке запитання: ви маєте, незважаючи на пенсійний вік, малу дитину та дружину, значно молодшу за себе. Це певні ризики. Чи допомагає вам у цьому випадку спорт?

— Аякже! Крім легких застуд та головного болю, я практично здорова людина. Фізичний рівень — дай, Боже, сорокарічним. Тиск 120 на 75, пульс — 55. Холестерин у нормі, УЗД та кардіограма в порядку, лікарем-проктологом не цікавлюсь, а от жінками — навпаки. А щодо ризиків: вони, звичайно, є, але полягають переважно в іншому. По-перше, травми, без яких не буває в спорті високих досягнень. По-друге, моя сім’я — нормально прагматична, і гроші, які я заробляю і частково витрачаю на спорт, її цікавлять більше, ніж мої медалі та спортивні рекорди.

— Ви часто виїжджаєте на міжнародні змагання, що потребує коштів. Самому доводиться платити чи, можливо, допомагають спонсори?

— На спортивних змаганнях, тепер уже серед ветеранів легкої атлетики (проводяться для тих, кому понад 35), почав регулярно виступати 11 років тому. Майже завжди посідаю призові місця. Наприклад, три роки тому отримав європейське «золото» в Угорщині, два роки тому — срібло на першості у США, цього року був третій в Іспанії на зимовій першості Європи. Щодо фінансового аспекту, то ми — ветерани — маємо швидше моральну підтримку Мінмолодьспорту та Федерації легкої атлетики. Шукаємо спонсорів та так звані бюджетні варіанти поїздок. Особисто я за браком коштів найчастіше вимушений відмовлятися від участі у змаганнях за межами Європи. Старший син допоміг позаминулого року — оплатив авіаквитки на чемпіонат світу в Сакраменто (США). В цьому році я знову звернувся до нього щодо участі у чемпіонаті у Бразилії, що відбудеться у жовтні, — поки що чекаю на відповідь.

— Наскільки вдається пропагувати здоровий спосіб життя серед своїх вихованців, і насамперед у ліцеї?

— У навчальному закладі, де 18 років працюю директором, намагаюся створити серед учнів та вчителів здорове середовище. Серед учнів ні цигарки, ні випивка не мають популярності. Граю з ліцеїстами та вчителями у волейбол, баскетбол, настільний теніс, підтягуюся на перекладині. Щорічно у вересні проводжу Кубок директора зі стрибків у довжину, приблизно раз на два роки практикую показові виступи тощо.

Позаторік запросив на «круглий стіл» з учнями свою бойову подругу з команди України — Віру Крепкіну. Ця унікальна спортсменка заявляється на міжнародних змаганнях найвищого рівня зі стрибків у довжину, висоту, потрійному, з жердиною, бар’єрному бігу і в кожному з цих видів займає призові місця. Також за сприяння Національного олімпійського комітету провели Олімпійський день, під час якого з олімпійським факелом усією школою пробігли навколо нашого масиву. Звісно, я очолював цей пробіг.

— Чому в Україні бути здоровим поки що не престижно? Чи не маєте з цього приводу власного рецепта поліпшення ситуації?

— Негативний процес розпочався ще у 90-х роках минулого століття, коли була втрачена існуюча на той час система підтримки здоров’я, коли для одних почалася боротьба за виживання, а для інших — гонитва за грішми — першим, другим, третім мільйоном гривень чи доларів. Змінилися кумири молоді. Що казати, коли зовсім не бідні і суперпопулярні Андрій Шевченко та брати Клички у свій час навіщось потужно втягнулися у рекламу пива. Телебачення рекламує будь-що, крім фізичної культури, загалом здорового способу життя. З’явилося вже покоління, як я називаю, «віртуальних фізкультурників», які, самі не займаючись нічим, дивляться чужий спорт, —насамперед футбольні матчі, — з кухлем пива в руці. Вважаю, що доки не відновиться загальний рівень культури українців, така її складова, як фізична культура, теж перебуватиме на критичному рівні. Державна підтримка, в тому числі фінансування спортивних споруд, спортивно-оздоровчих програм на телебаченні, значно скромніша, ніж у сусідніх Росії та Білорусі. Та й лідери цих держав особистим прикладом демонструють прихильність до спорту, здорового способу життя.

— Який ваш щоденний набір фізкультурних вправ?

— Ранкова зарядка — щоденно. Регулярні легкоатлетичні тренування — через день по 1,5 години. Неодмінно знаходжу час для перекладини, за найменшої нагоди граю в спортивні ігри з учнями, влітку плаваю. Паузи у тренуваннях роблю тільки восени після завершення спортивного сезону не більш як на 2—3 тижні.

— Якщо раптом хтось із читачів захоче перейняти ваш досвід, то з чого починати?

— Упевнений, що здоровий спосіб життя можна сповідувати в будь-якому віці, але що пізніше, то треба бути обережнішим і, як кажуть, не зриватися з місця в галоп. По-перше, важливо розпочати регулярну фізкультуру в будь-якій доступній формі (біг, гімнастика, плавання, танці, тренажери, теніс тощо) і обов’язково знайти спосіб мати приємність від фізичних вправ. Як? Це можуть бути навушники з улюбленою музикою, цікавий напарник, красива спортивна форма, будь-що інше. Заняття повинні бути регулярними, стати такими ж звичними, як, наприклад, їжа, чищення зубів, приймання душу.

Ті, кому понад 40, потребують регулярного контролю кров’?я?ного тиску, пульсу, ваги, загалом самопочуття. Все це неважко, навіть приємно. Головне — розпочати, витримати тимчасові незручності, втягнутися…

По-друге, поступово перейти на харчування продуктами переважно рослинного походження, дотримуватись релігійних постів та періодично чистити організм. Не забувати про відновлювальні процедури після роботи (це може бути профілактор Євмінова, контрастний душ або ванночки для кінцівок, самомасаж) та нормальної тривалості сон. Бажано сауна один раз на тиждень.

Між іншим, у збірній команді ветеранів легкої атлетики є жінки, яким за 80, а вони посідають призові місця на європейських та світових чемпіонатах зі спортивної ходьби. Загалом, гадаю, найгірше, коли людина поступово втрачає здоров’я, а відповідно — настрій, працездатність, але нічого не робить, аби стати бадьорою і впевненою в собі, крім уживання ліків. На жаль,  сумних прикладів дуже багато. Але таким нарікати потрібно насамперед на себе, а вже потім на світ.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ШУКЕВИЧ. Народився 1949 року. Майстер спорту СРСР з легкої атлетики, член виконкому Асоціації ветеранів легкої атлетики України, 13-разовий призер чемпіонатів світу і Європи серед ветеранів, рекордсмен України з потрійного стрибка та стрибків у довжину. Директор Київського фінансового ліцею, голова Асоціації керівників шкіл столиці.

Розпорядок дня Юрія Шукевича:

6.30 — підйом. Зарядка на килимку для розминки суглобів, біг, віджимання, стрибки на спортмайданчику. На сніданок обов’язково міцний чай. Перегляд періодичної преси;

7.30 — пробудження сина Артемка. Разом з дружиною допомагає йому прокинутися і підготуватися до дитячого садка;

8.00 — відвозить дружину і сина до дитячого садка, а сам — на роботу;

8.20 — обхід ліцею, початок уроків, прийом учителів, чиновників, вирішення господарських справ. Обід — плаваючий, у залежності від того, коли є вільний час. Повар мріє відгодувати директора, подаючи йому подвійні порції. Запропоноване ділить з колегами;

19.00 — удома. Вечеря, на яку дуже любить фарширований перець з квашеною капустою. Час для сім’ї;

22.00 — попередній відбій і відпочинок;

23.00 — так звана друга зміна — читання, перегляд газет, робота з документами тощо;

1.00 — відбій.