Такого висновку дійшли представники урядових структур, спеціалізованих громадських організацій та наукових закладів під час дискусії, організованої в межах круглого столу «Приватизація в електроенергетиці: проблеми і подальші кроки». Зібрання проходило ще на початку червня в стінах парламенту за ініціативою Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації за участі Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пропозиції для уряду

В ухваленій резолюції, спрямованій до Кабінету Міністрів, є перелік заходів, які потрібно здійснити, перш ніж відновити розпочату за часів попередньої влади приватизацію, котру на той час, на жаль, проводили в інтересах олігархічних угруповань, близьких до сім’ї Януковича. На думку більшості експертів, це треба зробити заради порятунку галузі від повного краху! В першочерговому порядку запропоновано встановити рівні конкурентні умови для всіх учасників ринку, визначеного єдиним підходом до приватизації об’єктів електроенергетики, орієнтуючись на залучення стратегічних інвесторів.

Обов’язкові умови запуску нової приватизаційної хвилі — запровадження прозорої стимулюючої тарифної методології, зниження рівня концентрації активів в окремих власників задля недопущення монополізації галузі. Слід також запровадити критерії для визначення поняття «стратегічні інвестори» та закріпити це на законодавчому рівні.

Учасники «круглого столу» наполягають на встановленні державного контролю за діяльністю підприємств енергетики в постприватизаційний період. Водночас відновлення приватизації, на думку експертів, стане можливим лише після втілення в життя ухваленого восени 2013-го Закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», який запроваджує ринок двосторонніх договорів для виробників та споживачів електроенергії.

З початку 2014 року цей закон набрав чинності, але попередня влада майже нічого не зробила для його реального втілення. Цілком очевидно, що потрібен певний час, щоб виправити зроблені помилки, а тому навіть мови не може бути про поспішне відновлення приватизації енергетики. Необхідно також забезпечити контроль над зосередженням в одних руках акцій електроенергетичних компаній в обсягах, що становлять загрозу економічній та енергетичній безпеці країни.

План щодо валу

Проте підготовка до відновлення приватизації вже розпочалася. За даними заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Вадима Уліда, вже узгоджено з Фондом державного майна перелік шести енергопостачальних підприємств, контрольні пакети акцій яких виставлять на продаж: запорізького, миколаївського, тернопільського, хмельницького, харківського, черкаського, а також 25% +1 акція генеруючої компанії «Донбасенерго». Планують також продати ще 9 обленерго, акції яких у державній власності. Заступник Фонду держмайна Юрій Хотей стверджує, що ФДМ не поспішає з приватизацією енергетики, однак потрібно продати деякі підприємства, щоб залучити до бюджету 19 мільярдів гривень до кінця 2014 року.

Важливо не повторити зроблених раніше помилок, адже наслідки вже здійсненої протягом 1997—2013 років приватизації енергетики вкрай негативні. Тому доцільно кардинально змінити стратегію продажу майна, констатують експерти.

А тим часом енергетика продовжує стрімко деградувати. Тільки-но повіє вітер, відразу сотні населених пунктів залишаються без світла — і не тому, що вітер посилився, а тому, що розподільчі мережі давно відпрацювали свій проектний ресурс. Деградація енергосистеми призвела до того, що кількість аварій на теплових електростанціях торік зросла на 40% порівняно з попередніми роками.

З огляду на нинішню економічну кризу попит на електроенергію в Україні різко впав. Проте коли запрацює економіка, попит зросте, і саме тоді Україна відчує гострий дефіцит енергії. Особливо відчутно це буде в великих містах та їх околицях. Тому так важливо тепер запобігти негативним явищам в українській економіці, що будуть зумовлені роботою вкрай деградованої енергосистеми.

КОМПЕТЕНТНО

Не досягли поставлених цілей

Олег ПАНАСОВСЬКИЙ, 
екс-радник з енергетичних питань  трьох президентів України:

— У приватному енергетичному секторі всі процеси проходять непрозоро, закрито, безконтрольно. Ніяких потужних проектів з метою модернізації енергоблоків там не здійснюють. Технічний рівень обладнання підтримують за рахунок типових номенклатурних робіт. Висновки однозначні: приватизація не досягла поставлених цілей, а тому потрібно утриматися від поспішної приватизації генеруючих компаній та обленерго.

Інвестицій немає

Василь КОТКО, 
президент ВГО «Енергетична асоціація України», 
колишній член НКРЕ:

— Декларуючи благородну мету — формування конкурентного ринку електроенергії, перша хвиля приватизації почалася в 1997 році. Протягом 1997—1998 років під інвестиційні зобов’язання продали пакети акцій дев’яти обленерго. Нові власники також отримали право взяти в управління державні пакети акцій обленерго.

Це була так звана тіньова приватизація — її ініціаторами виступали певні бізнес-групи, а не держава. Фактично це був розпродаж компаній за борги.

Другий етап приватизації розпочався в 2001 році — загалом продали пакети акцій ще шести обленерго. Це вже була прозора приватизація із залученням стратегічного інвестора. Проходила вона на тлі економічного підйому.

В результаті показово-чесного продажу акцій держава отримала пристойну виручку. Нові власники забезпечили стовідсоткову поточну оплату електроенергії. Після дворічного відтермінування вони сплатили всі борги за попередні роки. Проте з часом стратегічний інвестор — американська AES — пішла з України, адже їй доводилося працювати в нерівних умовах з тими власниками, які були наближені до влади, а тому користувалися преференціями.

Третя хвиля приватизації прокотилася в 2011—2013 роках. У конкурсах брали участь лише ті підприємства, які вже володіли акціями енергетичних компаній. Як наслідок, власниками енергокомпаній, акції яких були продані на першій і третій хвилі приватизації, стали одні й ті самі структури.

Це був цільовий розпродаж державного майна. Роль держави зводилася до того, щоб без зайвого шуму майно спрямовувати у відповідні руки. Робилося все, щоб стратегічний інвестор на цьому етапі не з’явився.

Потрібен ефективний менеджер

Олена ВІТЕР, 
експерт з енергетичних питань:

— Продаж державних енергогенеруючих та енергопостачальних компаній має навести лад на енергоринку. Але це можливо, лише якщо компанії приватизують ефективні менеджери із серйозними інвестиційними ресурсами.

Український ринок електроенергетики повинен бути покращений з точки зору управління, має діяти  прозоріше і відповідати європейським правилам. Нині постачальники електроенергії, обленерго, перебувають у досить непростій ситуації. Перед ними накопичуються борги як з боку споживачів, так і з боку інших учасників ринку. Тому, я так розумію, це спроба, з одного боку, навести порядок на ринку, зробити його прозорішим. З іншого — запросити не лише українських бізнесменів до участі в приватизації, а й іноземні компанії, які кілька років тому почали виходити з ринку електроенергії.

 Насправді оцінювати такий крок варто не з точки зору виставлення підприємства на приватизацію, а власне процесу приватизації. Якщо держава не може нормально управляти підприємствами, вона має право передати це управління ефективнішому менеджерові. Питання в тому, як вона це передаватиме, на яких умовах і як управлятиме новий менеджер. Якщо він не виконуватиме взяті на себе зобов’язання, звичайно, має бути процедура перегляду та передачі підприємства ефективнішому власникові — цього у всі попередні роки не було зроблено.

Необхідно прискорювати реформи

Світлана ГОЛІКОВА,
директор ТОВ «Трансенергоконсалтинг»:

— Міжнародний досвід приватизаційних процесів свідчить про те, що продаж державних пакетів акцій енергокомпаній повинні супроводжувати реформи ринку. У тому стані, в якому ми перебуваємо, і в тій пропорції балансу приватної і державної власності не треба дивитися, яка державна чи приватна компанія працює ефективніше. Не потрібно дивитися, скільки буде залучено коштів від приватизації. Необхідно прискорювати реформування ринку електроенергії, просувати біржовий ринок, ринок фінансових інструментів. І тільки після того, як налагодиться робота ринків, коли захистимо споживача, можна говорити про те, як працювати із залишками державної власності. 

Віталій ЧЕПІЖКО, «Урядовий кур’єр»,Наталка ПРУДКАдля «Урядового кур’єра».