З ферми та городу — для свого роду!

Ініціатором проведення фестивалю став відомий тернопільський ресторатор Михайло Гросуляк. Він власник мережі закладів «Самогонна ресторація», зокрема ресторани «Старий млин» і «Ноїв ковчег» завжди з великою цікавістю прагнуть відвідати гості міста, адже тут доконче дотримуються давніх кулінарних традицій Тернопілля. Пан Михайло, власне, цьогорічного літа у своїх закладах організовував схоже свято органічної їжі. Тепер ось вирішив зробити його загальноміським. Отримав підтримку від міської влади, а також від ще дев’ятьох рестораторів. Відтак всі об’єдналися в Гільдію рестораторів Тернополя.

Цікаво, що згуртувалися не лише ті, хто готує давні смачні страви: до своїх лав закликали також сільськогосподарських виробників і фермерів. «З ферми та городу — для свого роду!» — таке гасло обрали для своєї співпраці. Адже ресторани, які долучилися до організації гастрономічного фестивалю, пропагують лише екологічно чисту продукцію, вирощену на полях рідного краю, відмовилися від додавання до страв підсилювачів смаку, різних добавок тощо.

Великою ресторанною залою став Театральний майдан Тернополя. Два дні тут варили, шкварили, парили, готували галицькі наїдки. На вертелі навіть цілу свиню смажили. Подбали, щоб скуштувати ресторанних страв зуміли всі. Тож порції не коштували більш ніж 10 гривень.

Ігор Парій — власник ресторанів «Рандеву» та «На майдані» — запропонував на фестиваль рубці. Цю страву готують з яловичого шлунка. Спочатку з нього зчищають лій (жир), вимочують, запарюють, кілька разів полощуть, відварюють упродовж 3-4 годин. До того ще й готують окремо бульйон з яловичих ребер і хвостів. Але страва варта стількох зусиль. Рубці можна ще й тушкувати на пательні, зі сметаною чи іншими складниками.

Крім рубців, на фестивалі ресторани пропонували й борщ «Коза», грибну та рибну юшки, зупу (суп) гуляшову та горохову, бульйон з локшиною тощо. Коли вечірні сутінки лягли на бруківку, запалили вогонь під майже 300-літровим казаном. Ресторатори заходилися спільно готувати капусту засипану — стародавню галицьку страву, яка нагадує капусняк, але загущують її перетертим у макітрі пшоном. Вона може бути пісною (з цибулькою, підсмаженою на олії), а на свята готували її зі шкварками.

Ще один розділ гастрономічного свята тернопільські ресторатори присвятили пирогам (вареникам). Заклад Ігоря Парія ліпив їх з гречаного борошна, начинкою слугувала гречана каша із сиром, а подали із шкварками. Пан Ігор мовить, що такі вареники йому любі з дитинства, адже їх у неділю завжди готувала бабуся.

Тим часом на Театральному майдані можна було поласувати й варениками з бринзою, картоплею, капустою, грибами, вишнями, чорницею…

Певна річ, смачні пироги вимагали й напоїв. Узвар, чай, кава, кисіль — все до смаку! «Гаряченьких» також вистачало: тут тобі й хрінівка, й цитрівка, й журавлина, й медовуха, й просто самогон.

Приємно, що організатори фестивалю не забули про малечу. Для них зорганізували майстер-класи з випікання булочок і пісочного печива, аніматори залучали до різних ігор. З конструктора діти складали величезні торт і піцу, дізнавалися також, які складники треба додавати, готуючи борщ.

На «Галицьку дефіляду» приїхали гості зі столиці, Львова, Хмельницького, деяких інших українських міст, її відвідали сотні й сотні тернополян. Враження у них якнайкращі. «Маємо жити народними традиціями, якщо ж залишатимемося до них байдужими, ніколи не побачимо справжньої України» — з таким міркуванням тернополянина Володимира Хоми не можна не погодитися.

Крім наїдків і напоїв, широкою була й культурно-спортивна програма. Виступали аматорські та професійні колективи й виконавці, зорганізували розмаїті розваги й конкурси. Відтепер на «Галицьку дефіляду» в Тернополі запрошуватимуть кожної пори року. Отож наступна зустріч шанувальників народної кухні відбудеться, напевно, на Старий Новий рік.