ТЕНДЕНЦІЇ

Скандинавська міфологія підказала молодому дизайнерові ідею нової колекції

Інна СОШЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Дослідники переселення народів у стародавні часи стверджують, що в кожному з нас, нині сущих, збереглася бодай маленька часточка тих племен і етносів, які сотні, а то й тисячі років тому або кочували нашими землями, або приїздили до Київської Русі з торговими караванами чи навіть певний час жили на наших теренах.

Тож і сьогодні можна вгадати в орлиному погляді нащадка давніх аланів чи греків, в округлих вилицях — носіїв тюркських генів, а в світлооких білявках — далеких праправнучок варягів, як зазвичай слов’яни називали скандинавів, що мандрували нашими водоймами з півночі на південь по крам.

Північноєвропейські мотиви на столичному подіумі. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Переглянувши на цьогорічних осінніх сезонах моди цікаву колекцію прет-а-порте сезону «Весна — Літо-2012» Ольги Тімкової-Ляховської, що співпрацює з торговою маркою «Столичний», під назвою «Відлуння саги», я запитала молодого дизайнера, чи, бува, в її роду не було скандинавського коріння.

— Ні, — почула у відповідь. — Принаймні так глибоко генеалогічне дерево моєї родини ще не вдалося дослідити. Та одного чудового дня я відкрила для себе скандинавську міфологію, відчула поклик давніх друїдів, кольори і пахощі столітніх ялин і сосен. Ось вони й стали родзинкою нашої колекції. А що вийшло на подіумі — судити вам, глядачам і поціновувачам.

І справді, від колекції «Відлуння саги» повіяло північними мотивами. Авторам ошатних суконь, пальт, чоловічих і жіночих сорочок, блуз, довгих спідниць з льону, вовни, бавовни легко вдалося через прості лінії крою передати  велич та спокій, непохитність і ніжність, стриманість і пристрасть.

Молода дизайнерка каже, що для неї головне не крій: хотілося передати фактуру вкритих мохом валунів, кори і коріння гігантських дерев, тобто ніби зазирнути всередину середовища. Дипломований спеціаліст (Ольга закінчила столичний університет технологій та дизайну), вона з юних років захоплюється художнім моделюванням. Свого часу навчалася в художній студії, тож спершу придумує образ, робить замальовку, затим іде за ним, добираючи модель, тканину, колір.

Півтора року тому її запросили на роботу в київський Будинок побуту «Столичний», колектив якого вивів на високий подіум замалим не десяток талановитих молодих дизайнерів. Фахівці ще торік відзначили колекцію цієї торгової марки та Ольги Тімкової-Ляховської, яка майстерно передала  ідею співіснування складної й химерної міської архітектури і молодої людини.

Цьогорічна колекція, навіяна скандинавськими пейзажами, також виявилася напрочуд елегантною, витонченою. Виконана досвідченими конструкторами жіночої і чоловічої ліній одягу «Столичного», вона вкотре довела, що характерною особливістю вітчизняної моди завжди була і залишається нині бездоганність пошиття. Як, утім, і те, що нові тенденції й форми одягу призначені не лише для подіуму.

Один із скандинавських міфів розповідає про створення світу. Відповідно до нього, тамтешні давні люди походять від дерев, північних оленів і змій, яким вони і поклонялися у давнину, немов божествам. Спробуйте перекласти цю історію мовою дизайну, і, можливо, вам також поталанить відчути  власне «Відлуння саги».

КОМПЕТЕНТНО

Ірина МАРИНІНА,
директор ТОВ «Будинок побуту
«Столичний»:

— Для нас це вже 27-мі сезони моди, та щоразу хвилюємося, як уперше: чи запам’ятається наша колекція? З новачками високої моди, як-от нині з Ольгою, працюємо залюбки. Бо саме молоді дизайнери зазвичай генерують свіжі ідеї, до яких ми додаємо наш досвід і вміння. Процес творчості завжди багатогранний, він згуртовує представників різних поколінь, додає наснаги і натхнення в роботі. Нам приємно, що поціновувачі колекції «Відлуння саги» відзначили її за витонченість, елегантність і добрий смак. Достеменно не знаю, у що вдягалися гості нашого стольного міста, зокрема і з далекої Півночі, які приїздили сюди тисячу років тому. Та, гадаю, побачивши ці легкі, як подих вітру, сукні ніжно-сірих, бежевих, синіх, приглушених жовтих відтінків, тодішні красуні, як і їхні нинішні ровесниці, також почувалися б щасливими.