Після Революції гідності хіба що лінивий не критикував вітчизняну судову систему. Рішення, які виносили судді, часто викликали подив навіть у далеких від юриспруденції українців. Тож після сумних подій на Майдані чи не одразу почали говорити про необхідність проведення судової реформи. Ці розмови спричинили зміни до Конституції та ухвалення багатьох законів. На якій стадії реалізації нині судова реформа та коли в Україні всі судді почнуть працювати чесно, з’ясовував «Урядовий кур’єр».

Неприємна соціологія

За даними соціологічних досліджень, довіра до суддів становить критичні 5—10% (згідно з даними GfK Ukraine, Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», Центру Разумкова). Це нижче, ніж до уряду, парламенту чи будь-яких інших державних інституцій. Такий низький рівень довіри зумовлений наявністю кількох ключових проблем. Передовсім корупцією, яка вразила суддівський корпус. Політична залежність суддів грунтується на системі неформальних практик. Натомість громадськість не має ефективних механізмів впливу на результати діяльності кваліфікаційних та дисциплінарних органів.

«Всі ми покладаємо великі сподівання на результати судової реформи. Адже без утвердження справедливості й розуміння звичайного українця, що людину, яка скоїла злочин, буде неодмінно покарано, все інше не матиме сенсу, — наголошує заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд. — Саме без цього в країну не прийдуть інвестиції, не буде свободи та демократії, і головне — не розвиватиметься держава. Чи маємо ми гарантії?! Насправді — ні, але у нас є унікальні можливості, яких раніше не було. Ми можемо швидко змінити Верховний Суд України, створивши новий антикорупційний суд, завдяки чому отримаємо ефект в короткостроковій перспективі. Є й інші можливості завдяки змінам до Конституції, але вони потребуватимуть часу і зусиль. Якщо казати, які рішення потрібні для того, щоб зміни до Основного Закону запрацювали, то, звичайно, можна перелічити кілька новацій до законів. Це нові закони «Про Вищу раду правосуддя», «Про Конституційний Суд», «Про адвокатуру», зміни до кримінального, цивільного, адміністративного, господарського кодексів і зміни до регулювання юридичної освіти».

Звісно, все це робити нелегко і нешвидко, але затягувати цей процес далі не можна.

Побороти системний спротив

Варто зазначити, що останніми роками законодавець намагався створити суддям можливість для самоочищення та підвищення ефективності діяльності судів. Але ці можливості служителі Феміди використали лише для того, щоб уникнути відповідальності.

Внесені 2016 року зміни до Конституції в частині правосуддя створили юридичні передумови для повноцінної судової реформи, зокрема задля оновлення суддівського корпусу і зміцнення незалежності суддів.

«Законодавчі зміни у сфері правосуддя не можна обмежити лише ухваленими законами, — наголошує експерт із судової реформи Реанімаційного пакета реформ Роман Куйбіда. — Передовсім потрібно внести зміни до процесуального законодавства: чітко визначити роль Верховного Суду в триланковій системі. Оскільки всі інші вищі суди припиняють діяльність, то їхні права відповідно буде передано до Верховного Суду. У змінах треба прописати паралельне функціонування судів. Також необхідно забезпечити електронне правосуддя, щоб зменшити навантаження на суди й водночас прискорити розгляд справ. Потрібно запустити повноцінний суд присяжних, щоб вирішувати не тільки кримінальні справи, а й розв’язувати комерційні спори. І, звісно, одним із пріоритетних питань є створення антикорупційних судів з незалежним підбором суддів та посиленим їх захистом: мінімізацією політичних впливів на призначення та звільнення прокурорів. Необхідно запровадити конкурсний відбір на посаду прокурора, внести зміни до Закону «Про адвокатуру» та врегулювати питання монополії адвокатів на представництво, щоб монополія не перешкоджала доступу до правосуддя».

З необхідністю ухвалення змін згоден перший заступник голови Комітету з питань правової політики та правосуддя народний депутат Леонід Ємець. «Президент та парламент України «розписалися» в тому, що здійснили судову реформу, — наголошує парламентарій. — Ми зробили те, на що, за великим рахунком, ніхто не сподівався і не вірив, — знайшли 300 голосів у парламенті, щоб внести зміни до Конституції. І під ці базові зміни «підв’язали» конкретні напрями роботи, які мають реалізувати цю реформу, вони прописані, зокрема, й у Законі «Про судоустрій і статус суддів». Ми розуміли, що він достатньо конкретний, тому він важко проходив через парламент, адже був спротив старої системи. Закон ухвалили, але це ще не означає, що ми перемогли. Ні! Ми лише отримали можливість перемогти. Так само, як отримали можливість програти. Якщо ми не проведемо судову реформу, то рівень довіри буде знищений не лише до судової гілки влади, а й до держави загалом. Тож півроку, які у нас є на формування Верховного Суду, — ключові для нашої держави».

Звісно, всі дуже добре розуміють, що побороти стару систему нелегко, але ж недаремно прислів’я вчить: очі бояться, а руки роблять. Це стосується і реалізації судової реформи. Проте експерти твердять, що, помінявши суддів, ми проблему не вирішимо. Судді у найближчі кілька років ще мають напрацювати єдину судову практику, завдяки якій буде знищено корупцію в судах.

Адже нині корупція полягає в можливості отримати потрібне судове рішення, а після того, як буде запроваджена єдина судова практика, по суті спору виноситимуть єдино правильне рішення. І ті судді, які прийдуть, мають цю практику напрацювати. Від того, наскільки якісно вони це зроблять, залежатиме, як далі буде жити наша держава.

«У суспільстві є величезний запит на оновлення суддівського корпусу. Цей процес включає три речі. Перше — звільнення «старих» суддів, друге — призначення нових і третє — притягнення їх до відповідальності, — наголошує директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко. — І зі звільненням «старих» представників Феміди процес потроху пішов: багато суддів пишуть заяви про відставку, оскільки не хочуть нового ретельного дослідження своїх статків і пояснень щодо походження майна. Адже суспільство їм може влаштувати не лише такого ж прочухана, як Сергію Лещенку, а й пред’явити набагато серйозніші претензії від НАБУ та правоохоронних органів. Тому нещодавно Верховна Рада звільнила 500 служителів Феміди. Проте надзвичайно важлива тема — проведення нових конкурсів та наборів суддів. Парламент встановив їм гідну заробітну плату, можливо, навіть занадто велику, особливо в контексті забезпечення виходу на пенсію, якщо зважати на зростання нашої мінімальної зарплати. Тому шанси на те, що якісні юристи із закордонною освітою візьмуть участь у конкурсі, великі. Головне, щоб вони вірили, що цей конкурс чесний».

Тож попри існуючий спротив експерти впевнені, що реформі судочинства бути. Адже неможливо зупинити те, що має такий великий суспільний запит. А результати реформи можна буде побачити як мінімум через два роки. 

До речі.  З 30 вересня набули чинності зміни до Конституції України, прийняті Верховною Радою 2 червня, в частині правосуддя. Ними, зокрема,  передбачено, що право звільняти суддів переходить від Верховної Ради до  Вищої ради правосуддя, яку ще належить створити. Вища рада правосуддя діятиме замість Вищої ради юстиції, і вона вноситиме подання про призначення судді на посаду та ухвалюватиме рішення про звільнення. Документ містить норму і про те, що призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом. Також у змінах зазначено, що без згоди Вищої ради правосуддя суддя не може бути затриманий або утримуватися під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Передбачається, що суддю призначатитуть на посаду безстроково, а також визначено підстави, з яких суддю може бути звільнено з посади.