Цими днями  Україна вшановує пам’ять захисників донецького аеропорту. Жорстокі бої за цей стратегічний об’єкт тривали 242 доби: з 26 травня 2014-го по 22 січня 2015 року. Російські окупаційні війська обстрілювали термінали та диспетчерську вежу ДАП з гармат, танків, мінометів і навіть ракетних систем залпового вогню «Град», систематично штурмували українські позиції добре підготовлені спецпідрозділи «іхтамнєт». І не дивно, що саме вцілілі російські бойовики першими назвали захисників ДАП «кіборгами», бо були вражені їхньою стійкістю і мужністю. Ще одним підтвердженням подвигу стала вже історична фраза: «Кіборги» витримали — не витримав бетон!» Адже рішення про відведення українських бійців з’явилося вже після того, як окупанти підірвали новий термінал і майже зрівняли із землею всі інші інфраструктурні споруди ДАП.

«Рускій мір» показав руйнівну і згубну мету свого вторгнення в Україну.

Адже нині ще донедавна сучасний міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва, який реконструювали напередодні Євро-2012, перетворився на пустку. Зруйнувавши відкриті ще 1933 році повітряні ворота Донецька, російські окупанти закрили їх всерйоз і надовго. А тим часом на території Донеччини, підконтрольній українському уряду, протягом 2022 року в межах програми «Велике будівництво» заплановано розпочати спорудження двох аеропортів.

Проєкти повітряних воріт набирають висоту 

Серйозність намірів про нарешті повноцінне відкриття неба над прифронтовим Донбасом підтвердили на недавньому засіданні Кабінету Міністрів. За словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, у цьогорічних планах важливе місце відведено становленню транспортних стратегічних хабів, що є невід’ємним елементом розвитку держави та економічної спроможності регіонів. «Це і проєкти з розвитку прикордонної інфраструктури, і будівництво аеропортів. Цього року готуємося до впровадження проєктів із будівництва двох аеропортів на сході України», — повідомив глава уряду.

Як було відомо й раніше, одні повітряні ворота є намір розмістити на півдні Донеччини поблизу Маріуполя протягом уже цього року. Другий аеропорт будуватимуть у протилежній частині області — поблизу Краматорська і Слов’янська. Він, за попередніми планами, обслуговуватиме і жителів сусідньої Луганщини.

До початку гібридної війни та окупації проросійськими незаконними збройними формуваннями окремих територій Донбасу тут обслуговували пасажирів три аеропорти: в Донецьку, Луганську та Маріуполі. Два з них в обласних центрах окупанти фактично знищили. У Маріуполі після збиття російським «Буком» пасажирського Боїнга «Малайзійських авіаліній» рейсу МН-17 і з огляду на небезпечну близькість міста до лінії зіткнення від польотів відмовилися.

Трохи згодом виношували наміри збудувати нове сучасне летовище на базі наявного і відновити авіасполучення 2019 року, проте на заваді знову стала лінія фронту, що нітрохи не відступила далі від міста. Тому торік після узгодження з військовими активно розглядали варіант зведення аеропорту на відстані 30 кілометрів від Маріуполя. Цю пропозицію підтримала й міська влада, наголошуючи, що повітряні ворота дуже потрібні Приазов’ю. Зокрема міський голова Вадим Бойченко досі переконаний, що «без аеропорту Маріуполь не злетить», оскільки йдеться про необхідність залучення іноземних інвестицій та реалізацію інших проєктів для подальшого розвитку міста.

«Крім ейфорії, є й відповідальність»

Із місцем зведення нового аеропорту на півдні області визначилися ще торік. Безпечними і зручними локаціями назвали селище Мангуш та село Стародубівку.

«Нам цікавіший Мангуш, оскільки там є необхідна енергетика та інфраструктура. Туди легше доїхати з Маріуполя: ходять автобуси і збудовано нову дорогу», — пояснив очевидні переваги Маріупольський міський голова. 

А ось стосовно будівництва летовища в північній частині Донеччини, то пошук підходящого місця у процесі. Приміром, торік у Міністерстві інфраструктури серед варіантів називали мальовничий курортний Святогірськ, де розташована Свято-Успенська Святогірська лавра. Місто лежить за 50 кілометрів від теперішнього адміністративного центру Донецької області Краматорська.

До речі, у ньому існує військовий аеродром, який використовують ще з часів Другої світової війни. Проте навіть його чимала відстань до лінії фронту — понад 40 кілометрів, як підтверджує трагічний досвід, не зовсім безпечна. У лютому 2015 року аеродром і житлові квартали міста обстріляли з російських великокаліберних реактивних систем залпового вогню БМ-30 «Смерч». Тоді загинули 17 осіб, серед яких дев’ятеро військовослужбовців ЗСУ, ще понад 60 людей зазнали поранень.   

Про пошук місця для нового аеропорту поблизу Краматорська торік восени розповіли в Донецькій ОДА. Ішлося про кілька локацій для будівництва, зокрема й аеродрому подвійного призначення «Сармат».

«Опрацьовуємо локації, а Державна авіаслужба подала вимоги до ділянки. Надаємо пропозиції — дві-три локації, крім «Сармата», аеродрому, де можуть сідати військові літаки. Крім ейфорії створення нового аеропорту, є ще й відповідальність. Тобто існують певні ризики, які некоректно обходити, замовчувати», — розповів голова Донецької обласної держадміністрації Павло Кириленко.

13 січня 2015 року після тривалих артилерійських та мінометних обстрілів, які здійснювали російські загарбники, не витримавши руйнувань і пошкоджень, упала диспетчерська вежа донецького аеропорту. Проте цей об’єкт, який встиг стати символом оборони України, мужності й стійкості її захисників, окупанти зуміли знищити тільки фізично. Вежа впала, проте наша держава показала здатність захищатися і встояла. І те, що в січні цього року розглядають плани будівництва на прифронтовому Донбасі двох нових аеропортів, теж підтверджує цю стійкістю. Особливо з огляду на величезне скупчення російських військ поблизу кордону.