Жителі прифронтових населених пунктів Донеччини знову стали заручниками так званого перемир’я. Цього разу обстріли, які почастішали, залишили без водопостачання людей по обидва боки лінії розмежування. Зокрема через бойові дії однієї ночі було знеструмлено насосну станцію першого підйому Південнодонбаського водогону і припинено подачу води одразу на п’ять фільтрувальних станцій, які забезпечують питною водою населення десятка міст та прилеглих селищ і сіл. Причому обстріли не були випадковими, а тривали всю ніч, і весь цей час працівники станції змушені були переховуватися у бомбосховищі. Тільки вранці їм вдалося скористатися відносним затишшям та відновити подачу води на фільтрувальні станції. Значно драматичніше розгорталися події на іншій потерпілій від обстрілів території: після пошкодження ділянки водогону «Горлівка — Торецьк» великого діаметру — 900 міліметрів — сталося повне припинення постачання води до міст Торецьк, Залізне та довколишніх селищ.

Кози не винні? А хто?..

Такого ажіотажу довкола відер, бідонів, каністр, пластикових і скляних бутлів, кравчучок та інших возиків тут не пам’ятають навіть у спекотні літні дні, коли намагання запастися водою здавалися закономірними. Нині люди мерзнуть у чергах, з нетерпінням очікуючи у певних місцях приїзду автоцистерн, які періодично підвозять воду. Схожі клопоти і в місцевих торговельних точках, де попит на бутильовану питну воду збільшився втричі. Також місцеві жителі, нав’ючені різними ємностями, вирушають до природних джерел. «Вже просто немає сил, але й дивитися, як потерпають без води домашні тварини, також неможливо!» — поскаржилася мені старенька сусідка, яка тримає у дворі кілька кіз, — розповідає мешканець околиці Торецька. — Каже, ще день-два вона почекає відновлення подачі води, а тоді попрохає мене дорізати отих кіз, аби не мучити їх. Хоча хіба вони винні?..»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Територія «тиру»

Неважко здогадатися, що до винних у створенні критичної ситуації із водопостачанням місцеві жителі висловів не добирають. І повірте — слово «козли» серед інших «епітетів» звучить, немов комплімент. Бо як ще називати тих, хто вдається до частих артилерійських та мінометних обстрілів під час так званого перемир’я, які відчувають на власному гіркому досвіді жителі міста за чотири кілометри від лінії зіткнення? Чи тих, хто спершу дає накази використовувати зброю, а потім всіляко перешкоджає початку ремонтів і відновлення водопостачання? Адже водогін був пошкоджений ще 22 листопада, однак досі аварійні бригади не можуть стати до роботи у так званій сірій зоні через бойові дії та відсутність елементарної безпеки для людей.

«Вже вдалося встановити, що ситуація з пошкодженнями дуже складна і для ремонту потрібно не менше трьох днів, — розповідає заступник міського голови Торецька Сергій Винник. — Ведемо перемовини з усіма, з ким тільки можливо: ОБСЄ, Червоним Хрестом, — аби нарешті допустити ремонтників на місце аварії. На жаль, тривалий час не вдається цього зробити». Такі реалії підтверджує й керівник української сторони Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню Борис Кременецький: «З боку ЗСУ гарантії безпеки для роботи ремонтних бригад вже надані, і ми відправили заявку російській стороні до СЦКК для отримання гарантій, однак відповіді поки що не отримали, а тому не можемо ризикувати життям ремонтників».

Тим часом брак води в місті спричинив ще одну проблему, небажану на порозі календарної зими, — припинення теплопостачання до житлових будинків та соціальних об’єктів міської інфраструктури, адже місцеві жителі використовують можливість набрати воду з батарей центрального опалення. Через це тут вже довелося припинили подачу тепла до 24 триповерхових та 11 двоповерхових осель, а комунальники та місцева влада продовжують роз’яснювальну роботу з населенням, намагаючись його утримати від цих дій, і водночас поповнювати запаси в опалювальній системі. Довелося навіть вдатися до вимушених заходів: фахівці місцевої тепломережі взялися додавати у воду для опалення хімічні фарбники, що робить неможливим використання її в побуті і має стримати від спустошення батарей.

На сухому пайку

До потерпілого міста організовано централізоване підвезення води: за словами голови Донецької ОДА Павла Жебрівського, він дав доручення працівникам Державної служби з надзвичайних ситуацій мобілізувати всі наявні ємності із довколишніх міст і навіть із Маріуполя. На сайті міської ради та в соцмережах весь час висять графіки доставки води та повідомлення про місця, куди прибувають автоцистерни. «Для безперебійного цілодобового підвозу технічної та питної води використовують 7 пожежних та 2 питні автоцистерни і 16 людей особового складу, забезпечено роботу оперативного штабу ГУ з мінімізації наслідків надзвичайної ситуації, який організовує взаємодію та координує діяльність всіх відповідних служб і місцевих органів влади з питань життєзабезпечення міста», — повідомили в Головному управлінні ДСНС України в Донецькій області. Також, для запобігання випадкам переохолодження тих місцевих жителів, які залишилися без опалення, рятувальники розгорнули і встановили три пересувні пункти обігріву, куди протягом одного з вихідних днів звернулися майже дві сотні людей, серед яких 87 дітей.

«Ми вже маємо схожий сумний досвід, адже торік місто після пошкодження через обстріли водогону залишалося без води, — згадує місцевий житель.— На жаль, ситуація повторюється, і знову доводиться використовувати всі можливості, аби запастися водою. Дуже прикро, що городяни самі ж створюють собі проблеми, бо можуть залишитися ще й без тепла. Фахівці кажуть, що за добу з батарей зливають більше 20 кубометрів води і пожежники ледве встигають підвозити технічну воду для котелень! А у «забалочній» частині міста з цієї ж причини котельні вже зупинили».

У найважчій ситуації люди з віддалених районів Торецька, старенькі та інваліди, особливо мешканці багатоповерхівок. Опікою цієї категорії населення переймаються працівники соцслужб та місцеві волонтери. Наприклад, один з активістів голова громадської організації «Твоє нове місто» Володимир Єлець взявся допомагати жителям околиць, а привезеної ним власним мікроавтобусом води за одну ходку вистачає для півсотні людей. «Попри всі зусилля, городяни ще мають підстави нарікати на певну нестачу води, — каже він. — Ми вчора звірили всі оприлюднені дані: було завезено 60 кубометрів питної води населенню та 120 кубів технічної води для котелень. Навіть приблизний розрахунок свідчить, що на добу на кожну людину припадає всього по 850 грамів води…»

Торецьк розташований за 4 кілометри від лінії розмежування і належить до тих міст, де обіцяне ефективне впровадження реформ та позитивні зрушення на краще мали б переконувати мешканців сусідньої тимчасово окупованої території у правильності вибору на користь України. Деякі зміни тут справді відбуваються: населений пункт відмовився від колишньої назви Дзержинськ, а влітку нарешті заарештували міського голову Володимира Сліпцова, висунувши йому підозру щодо активної участі в сепаратистському шабаші 2014 року (організація і проведення так званого референдуму тощо), а також зовсім недавні дії у відповідь на блокування місцевими жителями військової техніки ЗСУ. А за тим, як керівники міста й області упораються з нинішньою драматичною ситуацією із водопостачання, дуже прискіпливо спостерігають з «того» боку. Причому спостерігають не без зловтіхи, бо, пошкодивши водогін, тривалий час утримуються дати дозвіл потрапити на місце аварії рятувальним бригадам, які вже б давно могли відновити постачання води мешканцям міста і довколишніх селищ.