Осінь ніколи не навіювала на мене сум. Тому що осінь люблю, я осінній. Але вчора почув, як курличуть, відлітаючи у вирій, журавлі, і згадав Окуджаву. Захотілося й собі залетіти світ за очі. Туди, де, як писав наш земляк Іван Петрович Котляревський, мир і благодать. Бо вже так дістали фінансові проблеми, що хоч вовком вий. Перебільшую, звичайно, але не дуже. Коштів справді постійно бракує, а сім’я в мене чималенька, і допомогти хочеться кожному. Хоч на йоту.

Друг мене підбадьорює: дякуй Всевишньому за те, що хоч це маєш. Колеги в областях за тисячу гривень на місяць бігають, тільки п’яти миготять. Тож і дякую Йому подумки і вголос. Але, як казав кіношний герой, «за державу обидно», яка журналістів комунальних і державних газет перетворила ледь не на жебраків. У запрошених у країну на керівні посади іноземних спеціалістів зарплати обчислюються цифрами з п’ятьма-шістьма нулями, а в кваліфікованих, з досвідом роботи працівників серйозних офіційних видань — усього кілька тисяч гривень. І треба ж — ми, журналісти, ще за це владу й піаримо.

Знівелювали, опустили професію журналіста до рівня плінтуса. Натрапив нещодавно в місті на оголошення про те, що одна приватна компанія запрошує на роботу журналістів із середньою(!) освітою. Та написали б просто, що терміново потрібні лакеї, писарчуки. Бо що то за журналіст, у якого навіть вищої спеціальної освіти немає? Неважко уявити, що такі «журналісти» пишуть. І по-доброму, по-людськи поспівчувати тим, хто це читає. А таки читатимуть пенсіонери, які звикли довіряти друкованому слову.

Хтось із дітей якось запитав мене, скільки я маю заробляти за місяць, щоб нам вистачало звести кінці з кінцями. Не замислюючись відповів, що хоч би тисячу євро. Розкатав губу? Зовсім ні. Сьогодні з інтернету дізнався, що депутати Держдуми РФ запропонували офіційно узаконити у себе в країні мінімальну погодинну оплату праці 100 рублів. Окрім того, пропонують змусити роботодавців щороку індексувати зарплати як мінімум на розмір інфляції в країні. У проекті закону зазначено, що середня погодинна оплата праці в Євросоюзі з 2008 по 2012 рік зросла на 8,6%. У США цей показник утримується на рівні 7 доларів, а в 13 американських штатах — 8,5 долара. Найвищий рівень оплати праці у Швеції (39 євро на годину) й Данії (38,1 євро), а найнижчий — у Болгарії (3,7 євро) й Румунії (4,4 євро). А скільки платять за годину праці українського журналіста? Навіть серйозної офіційної газети? Соромно й казати. Та ми ж незабаром станемо членами ЄС. То чому ж у нас заробітна плата нижча, ніж навіть в африканських країнах?

Так, у нашій країні є проблеми економічного характеру через воєнні дії на сході, що тривають уже два роки. Але десь же знаходять кошти на зарплати, що обчислюються в сотнях тисяч доларів.

Доки викладав наболіле на папір, курликання затихло, журавлі відлетіли. І мені летіти з ними розхотілося. Залишуся зимувати вдома, біля сім’ї. Бо їй же потрібна моя підтримка. Я не білоручка, не лінуюся, як казав усім відомий Микола Янович, брати в руки лопату і землю копати. А там, дивись, рідна влада і справді поліпшить журналістам матеріальне забезпечення. Ми так на це сподіваємося.