Кращі теле- і радіожурналісти з України, Угорщини, Румунії, Словаччини, Сербії, Чорногорії, Польщі й Австрії приїхали в Ужгород, щоб упродовж трьох вересневих днів взяти участь у роботі фестивалю. Його головна мета — активізувати висвітлення життя національних меншин, їхніх культурних надбань і цінностей, шляхів розв’язання проблем етнічних спільнот, що компактно проживають і в Україні, і інших країнах.

Майданчик  для профі

Одним із організаторів фестивалю є Держкомтелерадіо. Тож виступаючи перед колегами, його голова Олег Наливайко зазначив, що за ці роки він об’єднав у велику родину людей небайдужих, творчих, чиї програми збирають біля телеекранів і радіоприймачів величезні аудиторії, став для них своєрідною школою і творчою лабораторією. Тож коли цього року почалась дискусія, чи потрібен нам цей фестиваль, голова відомства висловився однозначно: потрібен, особливо за крок до створення суспільного мовлення.

— Під час численних обговорень, яким буде суспільне, чомусь більше уваги приділяється організаційно-фінансовим питанням, — сказав він. — Я впевнений, що вже за кілька місяців ми матимемо повноцінне суспільне мовлення, будуть майно, кошти, передбачені законом. До кінця місяця я підпишу наказ про перетворення НТКУ в НСТУ. Але ми повинні зосередитися на змістовному наповненні суспільного мовлення. Бо я можу підписати будь-який наказ, єдине, що я не можу підписати наказ, щоб нас глядачі і слухачі дивилися і слухали.

У свою чергу співголова телевізійного журі конкурсу, заступник шеф-редактора порталу «Детектор медіа» Світлана Остапа висловила свої думки з цього приводу.

— Майбутня Національна суспільна телерадіокомпанія працюватиме для суспільства, чим вона й відмінна від комерційного телебачення. Вона зорієнтована на те, що хоче чути і бачити суспільство, а не на інтереси державних чи бізнесових структур. Суспільний мовець видає на-гора такі програми, яких ніколи не дасть комерційний, зокрема й про проблеми національних меншин, для людей з особливими потребами, для дітей.

Про те, як суспільне телебачення й радіо створюють в Угорщині, розповів відповідальний редактор ЗАТ сервісу Медіапослуг «Дуна» голова радіожурі фестивалю Золтан Пастор.

— Ми починали в 2011 році, але процес іще триває. Досвід реформування запозичували в Бі-Бі-Сі. Завдяки переходу на суспільне мовлення в угорському телерадіопросторі відбулися зміни, які дають змогу заощаджувати державні кошти. Так, в Угорщині телебачення, радіо й інтернет тепер працюють в одному будинку на спільній базі. Раніше було так, що на якусь подію приїздили кілька державних телекомпаній, щоб її зняти. Тепер достатньо однієї. Добиваємося універсалізації наших мас-медійників, щоб вони могли працювати в різних видах електронних ЗМІ. Ті, кому це вдається, мають перевагу, адже часто в поїздках, особливо закордонних не знаходиться місця для кількох журналістів. Такий європейський досвід можна використати в Україні.

Одним із призерів кулінарного змагання стала команда німецької редакції на чолі з Оленою Дей (праворуч)

Бограч варили шість годин

На розгляд журі учасники фестивалю подали 68 теле- та 45 радіопрограм. Тож журі мало роботи на два дні. А ось автори й решта гостей їздили, спілкувалися і... куштували. Бо в межах фестивалю вчотирнадцяте проводили гастрономічний конкурс «Етноказанок». Редакції «Тиси-1», що готують передачі мовами національних меншин (із крайового телеефіру поряд з українською звучать угорська, русинська, румунська, ромська, російська, словацька, німецька), а також творча студія «Експеримент», як завжди, змагалися у приготуванні бограчу.

Сім команд варили цю страву шість годин. Вийшло 200 літрів, і в кожної команди вона мала свій смак. Першість у змаганні куховарів і оформлювачів столів цього разу вибороло «Радіо Тиса ФМ» на чолі з Євгеном Тичиною. Друге місце присудили угорській редакції, третє — німецькій, яка цього року об’єдналася із представниками міжнародної асоціації «Полум’я миру».

Бограч — страва угорських пастухів — обов’язковий на фестивальному «Етноказанку»

А на додачу — манголиці

«Мій рідний край» передбачає й різноманітні заходи з підвищення фахової майстерності. Серед них круглий стіл «Українська нацменшина на Словаччині», який провів професор Микола Мушинка. У виступі «Національні редакції на Словацькому телебаченні і радіо» думками поділився директор програм Словацького радіо Вінцент Штофаник.

Непідробний інтерес в учасників фесту викликала екскурсія до села Велика Добронь на Ужгородщині, в якому компактно проживають угорці. Відвідали творчу майстерню художника-кераміста члена Спілки художників України Ендре Гіді, де відбувся майстер-клас із гончарства. У фермерському господарстві «Бекінь» побачили, як відгодовують угорську сіру породу корів та свиней-манголиць. Відвідали домогосподарство Яноша Сані, де вирощують та переробляють паприку.

Перемогли  словаки  і закарпатка

Перше місце серед телевізійних робіт присуджено телепрограмі «Ассірійські християни в Словаччині» (Радіо та телебачення Словаччини). Автори — Сільвія Коштьова, Мілан Резнічек розповіли, як утікачі з охопленої війною Сирії призвичаюються до нового життя, знаходять себе в чужій країні.

Друге — стрічці «Він, вона і війна», яку створили Андрій Шаповалов, Олександр Шелест, Юлія Гудковська з філії НТКУ «Луганська релігійна дирекція», третє — «На полонині» Марії Чинар Жига з телекомпанії «Клуж» у Румунії.

Перше місце в радіоконкурсі отримала радіопрограма «Серцями в унісон» Закарпатської філії НТКУ. Її автор Таїсія Грись робить загальнозрозумілими високі ідеали честі, благородства душі. Друге посіла радіопрограма «Збереження традицій за допомогою батьківщини», автор якої Янош Ланг з угорської MTVA. Третьою в цій номінації була Катерина Зайцева із програмою «Дякую, Боже, за п’ятницю», презентованою Центральною дирекцією «Українське радіо. Перший канал».

Спеціальними призами журі серед телепрограм відзначило авторську роботу Яноша Бенчіка (MTVA, Угорщина) «Знай своє коріння», режисерську — Леоніда Парпауца (Чернівецька філія НТКУ) «Свобода розп’ята між хрестами», операторську — Томаша Ваша (Закарпатська філія НТКУ) «Реабілітаційний центр «Незабудка», звукорежисерську — Крістіана Штефанеску (ТВР Тімішоара, Румунія) «Ромафлорекс». За музичне оформлення — «Бог — моя сила, моя впевненість» авторів Яноша Бенчіка та Роберта Настора (MTVA, Угорщина). Глядацькі симпатії дісталися телепрограмі Ольги Орел з Вінницької філії НТКУ «Тільки жінка». У новій номінації «Мій рідний край»  перемогла автор і режисер Олена Собець з Волинської філії НТКУ за "Есе про Крим".

Спеціальними призами журі нагороджено радіопрограми у номінації «Краща авторська»  — Юрія Табаченка та Валентину Яроленко «Шляхом життя» (Донецька філія НТКУ), «Краща режисерська робота» — Олександра Бабурова «Життям ми зобов’язані життю» (Сумська філія НТКУ), «Краща звукорежисерська робота» — Юлію Сироклин «Її душу не спустошили буревії життя» (Криворізька філія НТКУ), «Краще музичне оформлення» — Ендре Лібер «Народна музика з дому», MTVA (Угорщина).

Приз глядацьких симпатій дістався Людовіку Вудю за радіопрограму «Церква об’єднання» («Радіо Крайова», Румунія), а призером нової номінації «Мій рідний край» стала Ганна Шкряда зі своєю радіопрограмою «Операція Україна» (Львівська філія НТКУ).

ПРЯМА МОВА

 Лілія Майорова (Рівне):

— «Мій рідний край» виконує важливу місію об’єднання людей різних національностей, етнічних груп. Цим він важливий і цікавий.

 Михайло Хвойницький (Львів):

— Я кілька років поспіль приїжджаю на цей фестиваль. Він показує, що в Україні живуть люди багатьох національностей і при цьому всі вони залишаються українцями.

 Галина Держипільська (Івано-Франківськ):

— В нашій області немає такого розмаїття громад, тож розумію, що ви маєте величезне багатство.

Золтан Пастор (Угорщина), голова радіожурі:

— Фестиваль дуже барвистий, бо мало де ще можна знайти край, де люди говорять стількома мовами. Такого фестивалю в Європі немає більш ніде. Бажаю журналістам готувати ще кращі насиченіші програми.