ПОЗИТИВ

Усі барви землі стали основою виставки незалежної арт-групи

Молодим властивий постійний пошук, а людям творчим — і поготів. Ще майже півроку тому Тернопіль оглядав виставку мистецької формації «Сновиди». Тепер учасники цієї незалежної арт-групи твердять, що прокинулися від сну і стали «Ясновидами». А це треба розуміти так: художники змінили не лише назву свого об’єднання, а й творчий напрямок, бачення світу й дійсності, пріоритети. Протягом місяця в обласному краєзнавчому музеї кожен охочий безкоштовно міг переглянути їхню нову експозицію «Шлях до серця». 

«Політ» із «Сонячним метеликом»

Учні, студенти, художники  можуть відчинити двері до арт-групи «Ясновиди». Під крилом цієї формації, як зізнаються самі митці, здебільшого збираються ті, які не хочуть озиратися на шаблони й стандарти, зате впевнені, що кожен із них має власну нішу в мозаїці Всесвіту. 18 «ясновидів» виставили майже 140 своїх картин в експозиції «Шлях до серця». Координатор виставки Галина Мінчук назвала її символом люблячих сердець, погідного настрою. Серцем і вибирали полотна для експозиції, бо прагнули, щоб шанувальники мистецтва заряджалися від них позитивом, світлістю, добром. Для релаксу підготували ще й музичний супровід — інструментальні, медитативні і в стилі «нью-ейдж» композиції. Власне, ті, які, самим митцям дарували натхнення, викликали емоції при написанні картин.  

Цікаво, що за день до відкриття експозиції у виставковій залі побував славетний український художник Іван Марчук. «Є гарні роботи», — короткий, але місткий висновок прозвучав з його уст після ознайомлення з полотнами.

Декому з художників випала добра нагода вперше виставити на огляд власні роботи. Марічці Кіт з Тернополя — лише дев’ять років, вона одна з наймолодших учасників цієї мистецької події. Найбільше дівчинка любить малювати коней. Кількасот малюнків у неї, де зобразила білих, гнідих, вороних, баских у мить бігу, стрибків, у стані спокою. Проте в експозиції представила у пастелі «Сонячного метелика». Каже, цього вимагала тема виставки.

Студентка Оля Якубовська малює теж лише кілька років. Вона — майбутній реставратор творів мистецтва. Свій фах, зізнається, вибрала радше за назвою, а не за суттю. Тепер впевнена, що серце підказало їй правильну професійну дорогу. Більше того, відкрило дівчині також хист до малювання, яким у шкільні роки ніколи не займалася. Спочатку Оля творила пейзажі, натюрморти, писала портрети. Захотілося спробувати власні творчі сили також в абстракціонізмі. У синьому небі побачила клин журавлів, який відлітав у вирій. Побачене дівчину схвилювало творчо, а за певний час з’явився триптих «Політ». Її журавля закрутив вихор життя своїми клопотами-проблемами, але він прагне висі, волі, польоту. Як знайомі ці  почуття кожній людині! Можливо, тому так затримувалися глядачі перед цим художнім твором.

«Котик-кіт» Олесі Гудими, чимось схожий і на козу». Фото автора

І звучить мелодія на полотні

Кожен автор, який представив на виставці власні полотна, безперечно, має свій почерк, розуміння земного й філософське трактування духовного життя, прихильність до певної колористики, побудови сюжету. Галині Мінчук, скажімо, більше до вподоби арт-терапія, на картинах Василя Нецка енергія аж бурлить. Олеся Гудима твердить про третій період своєї творчості. Його вона називає блакитним і лазурним, відчуттям Бога у своєму житті. Це означає, що негативні емоції, роздуми вона залишає поза мольбертом, а на підрамках з полотном згодом з’являються світлі, чисті кольори, що додають позитиву, погідності, прагнення жити, творити й дарувати людям добро.

Медитативні, джазові імпровізації не лише стають основою полотен, а й відлунюють у серці художника Валерія Лімонова. Принаймні сам так стверджує. Пану Валерію вже за п’ятдесят і він — «аксакал» арт-групи «Ясновиди». Народився на Уралі, але кохання й родинне щастя знайшов у західноукраїнському Тернополі, де живе вже майже 20 років. Реалістичні картини, зізнається, малює для заробітку, адже вони зрозумілі всім. Та його душа, крім хліба, прагне необмеженості у творчих пориваннях, мислення, абстракції, асоціативності, музики. Зрештою, власні художні роботи називає мелодійними, бо надихає митця на їх творення саме музика, здебільшого у стилі «нью-ейдж». 

Завісу над технікою написання картин пан Валерій піднімає неохоче, каже, щось таємниче має бути, тоді цікавіше і автору, і глядачам. Але для творення полотен використовує «все, що потрапляє під руки; головне надати їм образу, кольору, суті». Ось з’явилися в нього мушлі із Середземного моря — і стали підгрунтям «Морського мотиву», сухі апельсинові шкурки надихнули на «Зимовий мотив». Любить грати в бадмінтон, порвані ж волани в жодному разі не викидає, їх головки теж слугують для створення розмаїтих художніх композицій. Як, утім, і пластик, і розмаїті камінчики, й насінини.

Щодо творчих формацій, то зазначає, що їх на Тернопіллі має бути значно більше, як і виставкових залів, аби «люди гуртувалися не лише на базарах чи інших подібних місцях».