За даними Держстату, цінова вакханалія на ринку гречки пішла на новий оберт. Ціна кілограма гречки у жовтні 2019 року зросла на 27,6% порівняно з попереднім місяцем. А на початку листопада середня ціна цього продукту у великих торговельних мережах збільшилася на 1% порівняно із жовтнем та на 35,2% порівняно з вереснем 2019 року.

Для порівняння аналітична служба Української аграрної конфедерації (УАК) зауважує: торік у жовтні кілограм гречки коштував 16 гривень 94 копійки, що на 56,6% (або на 9 гривень 59 копійок) менше, ніж цього року. Із грудня 2017-го, коли спостерігався пік цін на гречку, вартість цього продукту стала знижуватися: в середньому за 2018 рік на 2,7% щомісяця.Така тенденція тривала по липень 2019-го, а вже із серпня зросла на 3,2%.

Чи не короткострокове це зростання і чи не зміниться новим падінням? Ні, зауважують експерти УАК. На це є дві причини. По-перше, зменшуються обсяги виробництва цієї культури. Станом на 1 жовтня 2019 року площі, з яких було зібрано урожай гречки, зменшилися на 34,7% порівняно з аналогічним періодом торік.

Відповідно обсяги вирощування цієїкультури у звітному періоді скоротилисяна 56,3% порівняно з підсумками за аналогічний період 2018 року. Пояснення ситуації в тому, що українським аграріям невигідно вирощувати гречку, а в державі немає програм підтримки виробництва нішевих культур. Принагідно зауважують, що рівень споживання гречкисеред українців останнім часом скорочується. Проте важко сказати, чи це не зумовлено саме стрибками цін на неї.

Інша причина цінових коливань — експортно-імпортна ситуація у країні. Якщо власної гречки не вистачає, її імпортують, але й тут скорочення. Так, обсяги імпорту гречки за січень — жовтень 2019 року у фізичній масі скоротилися на 23,9% порівняно з аналогічним періодом торік. Ввозили її найперше з Казахстану ($1 млн), Росії ($938 тис.) та Перу ($373 тис.). При цьому гречка, нібито завезена з Казахстану, — переважно теж російська (див. «УК» №19 від 30 січня ц.р.).

Але у самій Росії у вересні 2019 року гречка теж подорожчала на 7,6% порівняно з торішнім аналогічним періодом (за даними Росстату). Очевидно, така ситуація могла вплинути на кон’юнктуру цін на гречку на українському ринку.

Цікаво, що попри значне зниження обсягів виробництва гречки, експорт цієї культури з України за січень — жовтень 2019 року зріс майже удвічі порівняно з аналогічним періодом торік. Основними покупцями стали Польща ($2,7 млн), Німеччина ($1,4 млн) та Південна Африка ($1,1 млн). Таке істотне нарощення обсягів експорту з України, вочевидь, спричинено вигіднішою ціновою пропозицією країн-імпортерів. А це означає: навіть якщо обсяги виробництва гречки в Україні якимось дивом зростуть, ціна у роздріб нижчою вже не буде.

Більш оптимістична картина щодо інших зернових. У новому звіті аграрного міністерства Сполучених Штатів (USDA), на який рівняються аналітики всього світу, збільшено прогнози щодо світових обсягів виробництва ячменю. Якщо ці прогнози справдяться, виробництво цієї культури буде рекордним, починаючи із 1994/1995 маркетингового року: до 155,8 мільйона тонн. При цьому чільне місце американські аналітики відводять саме Україні (приріст 300 тисяч тонн), тоді як країни ЄС усі гуртом — на другому місці (+156 тисяч тонн).

Позитивом є також те, що зростання виробництва супроводжується відповідним зростанням попиту. Американські експерти зауважують: світовий рівень споживання ячменю у 2019/2020маркетинговому році за новим звітом також рекордний за останні чотири роки — 152,1 мільйона, що на 755 тисяч тонн більше порівняно з даними попереднього звіту. Загальний рівень торгівлі ячменем за новими прогнозами зменшився на 200 тисяч тонн (до 28 мільйонів тонн) за рахунок зниження очікувань щодо експорту з Австралії (-200 тисяч тонн). Отут і придасться ячмінь з України. І нам, мабуть,варто переходити із гречки на перловку.