П’ятеро жінок, народжених чорношкірими матерями від білошкірих чоловіків за часів бельгійської адміністрації в африканській країні Конго, подали до суду позов проти держави Бельгія. Про це написало видання Brussels Times.

У віці від двох до чотирьох років цих жінок викрали й насильно помістили на виховання у католицьку місію. Коли у 1960 році Конго здобула незалежність, білі монахині втекли до Бельгії, залишивши дітей напризволяще.

Жінки подали позов до суду першої інстанції Брюсселя й звинуватили державу Бельгія у систематичному викраданні дітей змішаних рас у період між 1911 і 1960 роками. А також у тому, що 60 таких дітей було просто покинуто у бельгійські католицькій місії Катенде, провінції Касаї в Конго.

Ці п'ятеро жінок також заявили про сексуальне насильство, якого вони зазнали внаслідок того, що їх було викрадено у матерів. Кожна з них вимагає 50 тисяч євро компенсації. Вони також звернулися до експертів з проханням оцінити завдану їм моральну шкоду. Перше слухання цієї справи призначено на 10 вересня.

Палата представників бельгійського парламенту у 2018 році визнала існування практики примусового викрадання дітей та сегрегації людей зі змішаною кров’ю, так званих метисів у колоніях Бельгії. У квітні 2019 року тодішній прем'єр-міністр Шарль Мішель, який нині обіймає посаду голови Ради ЄС, вибачився від імені Бельгії перед метисами, які зазнали дискримінації під час колоніального періоду й наступних років після здобуття Конго незалежності. Чимало дітей-метисів було насильно вивезено до Бельгії, де їх було віддано на виховання католицьких орденів у період між 1959 та 1962 роками.

Діти, народжені з 1940 по 1950 рік, автоматично не отримували бельгійського громадянства й часто залишалися особами без громадянства, оскільки більшість чоловіків-бельгійців відмовлялися визнавати своє батьківство. Католицька церква також вибачалися за свою роль у цій трагедії, яка зруйнувала долі понад 20 тисяч дітей у Конго, а також Бурунді та Руанді, які перебували під управлінням бельгійського уряду у межах мандату спочатку Ліги націй, а потім ООН.