Уже не один рік виробники деревного вугілля отруюють відоме черкаське село Мліїв. Майже всі кутки, пагорби, долини та яри Млієва оповиті легендами, славетні історичними подіями та видатними людьми. Згадати б лише українського вченого-помолога і садівника Левка Симиренка та промисловця і мецената Василя Симиренка. Інститут помології ім. Л. П. Симиренка НААН, створений ще у 1920 році на основі розсадника видатного вченого, донині є однією з провідних установ Національної академії аграрних наук. З Млієвим пов’язано чимало подій у культурному житті українців, зокрема видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Однак уже понад десяток років невеликі напівкустарні заводи з виробництва деревного вугілля завдають шкоди селу: нищиться ліс, все навколо потерпає від диму та смороду. Навіть худобу не вигонять на пасовище, бо все вкриває чорний наліт гару.

Підприємців можна зрозуміти, адже виготовлення деревного вугілля — дуже прибуткова справа. Його експортують за чималі гроші, застосовують у виробництві кристалічного кремнію, сірковуглецю, чорних і кольорових металів, активованого вугілля, використовують як побутове паливо, адже питоме тепло його згоряння досить високе.

Однак у світі дідівські «димні» способи виробництва давно відійшли в минуле. Сучасну технологію істотно вдосконалено й екологізовано. Новітнє устаткування не тільки береже довкілля, а й забезпечує значно вищу продуктивність. На цьому наголошує жителька села Олена Микитіна — одна з небагатьох, хто зважився виступити проти місцевих підприємців. Відтоді їй постійно погрожують, навіть підпалили машину. Втім, підтримувати жінку селяни не наважуються, адже чимало з них працюють на цих підприємствах. Справа набула чергового розголосу, коли жінка звернулася за підтримкою до активістів обласної самооборони. Вони з’ясували, що в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району деревне вугілля виробляють без дозволів і документів, а в Городищенському й Смілянському районах незаконно вирізають ліси. А це — мільйони гривень, які кладуть собі в кишені корупційні чиновники, а інші можновладці, хоча й знають про таку ситуацію, заплющують на це очі.

Під час позапланової перевірки працівники Державної екологічної інспекції в Черкаській області з’ясували, що у підприємців О. М. Дзюби та   О. І. Курінного, які працюють на території села, немає дозвільних документів, які б підтверджували законність їхньої виробничої діяльності. Також немає дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. Навіть документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, підприємці не змогли надати.

Нині, як повідомив керівник Державної екологічної інспекції в Черкаській області Микола Клименко, ухвалено рішення про тимчасове призупинення виробництва з виготовлення деревного вугілля цими підприємцями.

А що думають з цього приводу представники місцевої влади? Сільський голова Ольга Вакуленко розповіла, що недавно питання подальшої роботи підприємств з виробництва деревного вугілля порушили на зборах села. Підприємці пообіцяли взяти дозволи. Однак відверто проти такого виробництва в селі ніхто не виступав: селяни розуміють, що їм потрібна робота. А тут зайняті близько 50 чоловік.

— У селі знайти робоче місце непросто, хоча у нас є і сільськогосподарське підприємство, і виробництво паркетних дощок. Та й на допомогу, яку надають підприємці то школі, то медичному закладові, не можна не зважати. Ось тільки б вони нашу природу не забруднювали… — сказала Ольга Дмитрівна.

Голова Городищенської райдержадміністрації Інна Ус категоричніша:

— Від дідівського методу виготовлення деревного вугілля в бочках, як це роблять у Млієві, треба відмовлятися. Я займалася цим питанням предметно, адже перші скарги, які надійшли від людей, були саме з Млієва на забруднення довкілля. Підприємництво на селі потрібно розвивати, але ж не кустарними методами! Тим часом мліївські підприємці навіть не підготували виробничі майданчики, вони не дотримуються санітарних норм. До того ж немає проекту на будівництво заводу і дозволів відповідних служб. Щодо використання лісу на виробництво деревного вугілля — питання потребує вивчення. Зокрема й через режим економії газу та переходу на тверде паливо для опалювання приміщень. Є припущення, що дров може не вистачити на потреби обігріву будинків.

Насамкінець. Поки що викиди в атмосферу, як повідомили з Млієва, припинилися. Але чи надовго? Згадалися слова старенької бабусі, яка проживає поблизу згаданих підприємств:

— А хіба, маючи гроші, ті дозволи складно взяти?