Брати Віктор та Василь Мисюри приїхали на Рівненщину з Ірпеня. Зупинилися в родичів у Гощі. Дізнавшись, що в місцевому навчальному відділенні Державної служби зайнятості готують ковалів, вирішили здійснити давню мрію: душі обох лежали до ковальства.
Майже п’ять місяців вони навчатимуться за індивідуальним планом та перейматимуть уміння від майстра виробничого
навчання відомого не лише в Україні коваля Сергія Торулі. Про нього раніше розповідав «УК». Саме він готує фахівців за професією «Коваль ручного кування».
«Після іспитів випускники зазвичай залишають у нас свої перші вироби. Саме вони й утворили музей ковальства, який приростає рукотворними експонатами. А для натхнення та професійного азарту разом відвідуємо артгалерею ковальства в Рівному, яку створила партнерка нашого закладу поціновувачка нелегкої, але благородної праці коваля директорка Рівнебудпостачу Ніна Крока», — ділиться майстер. Мисюри побували там і залишили емоційні відгуки в журналі галереї.
На Рівненщині брати одночасно вступили до лав територіальної оборони. Тепер, поєднуючи навчання та громадянський обов’язок захищати свою землю, готуються до самостійного професійного зростання: придбали ковальські горно та інструмент, облаштовують власну кузню. Коваль клепле, доки тепле. Їхніми першими виробами стали ковані сокири, коцюби та інший сільськогосподарський реманент. Родичам у господарстві вони вже пригодилися. А на замовлення Гощанської територіальної громади для вшанування полеглих захисників України виготовляють підставки для квітів на меморіальні дошки. Активно допомагають волонтерам: роблять будівельні скоби для бліндажів, буржуйки, пластини до бронежилетів, саперні лопати. Усе це їм тепер під силу!
Завтрашні дипломовані ковалі вже попрацювали й у парку історичної реконструкції у давньому городищі Оствиця на березі озера Басів Кут у Рівному. Зокрема, виготовили ковані наконечники зразка часів давньої Русі для списів та декоративні поясні прикраси фібули. Тобто у прямому значенні долучилися до створення історії нашого гостинного краю.
Брати вже мають бізнес-ідею: започаткувати власну кузню, яка допоможе поліпшити оборону нашої держави. «Нині це пластини до бронежилетів, які дуже потрібні на передовій», — кажуть.
У вересні, ставши ковалями, планують повернутися в Ірпінь. А поки що не втрачають дорогоцінного часу: що уміти — за плечима не носити. У добру мирну путь, ковалі нашої перемоги!
Ми в Google+