Ідеали юності, клятва Гіппократа, професійні колізії, щоденна зустріч із недугами, професійна деградація колег, комерціалізація медицини, імперативи часу, дефіцит совісті, моральний дальтонізм і релятивізм, глухота влади до потреб людини й медицини, психічна інтоксикація в родині й суспільстві, випробування професійними злетами й невдачами — про все це роздумує у новій книзі «Моя метамерія» медик і літератор киянин Володимир Берсенєв.
І є ще одна не другорядна «дійова особа» в книзі. Це — біль. «Його мучительство біль» — не тільки спеціальний розділ у «Моїй метамерії». Його багатолика гідра накидається на людський організм і не тільки катастрофічно знижує якість самого існування, а й, як пише Берсенєв, часто стає поганим провісником уже недалеких проблем зі здоров’ям. Лікар нагадує, що в словнику епітетів до цього гнітючого іменника є сто тридцять прикметників, хоча, на його думку, їх може бути й значно більше. Лікар Берсенєв, директор Інституту проблем болю, має чимало аргументів на потвердження цього припущення. Він вислухав тисячі й тисячі скарг на переслідування людини болем. Він діагностував найрізноманітніші недуги, провісником яких чи супутником став біль.
«Ще древні знали, що біль — сторожовий пес здоров’я». В перекладі на можливості нашого часу справедливо порівняти біль із недремною охоронною сигналізацією всього організму й окремих його частин і структур. Біль попереджає (сигналізує!) про небезпеку. Добрий господар не прожене пса, який загавкав на злочинця й розбудив увесь дім. А тим більше не вчинить за зразком східних володарів, з чиєї примхи вбивали гінців, що принесли погані звістки. Погані звістки для організму — це біль. І його вірна супутниця — недуга…» — образно й емоційно виразно пише Берсенєв. Того канцеляриту, лексичного убозтва, котрими, як правило, відзначаються книги такого характеру, тут немає. Бо це завперш книжка письменника, у якого медицина і все, з нею пов’язане, — домінуюча тема. Звідси — особливість аналітичної рефлексії і коло смислових координат. Берсенєв говорить про важливі, часто доволі неприємні, реалії наших днів, дивлячись на них саме очима лікаря.
Є в тому своя закономірність, що медицина дала нам стільки письменників. Коли думаєш про це, на згадку відразу ж спадають імена М. Нострадамуса, Ф. Рабле, М. Нордау, А. Конан-Дойла, Г. Сенкевича, С. Моема, В. Вересаєва, С. Руданського, М. Булгакова, М. Амосова, Ю. Щербака, а серед них уже давно посів своє місце киянин Володимир Берсенєв, якому судилося народитись на естонському острові Сааремаа, навчатися в Росії, а в столиці України не просто працювати — тут він досяг своїх професійних вершин, тут розквітнув і його літературний талант.
Ми в Google+