Коли він перестав гурчати й тріщати на весь наш славний редакційний відділ гуманітарних питань, ми спочатку зраділи. Потім з’ясувалося: зламався двигун насоса, який викачує кондиціоновану вологу на вулицю. Щоб в очікуванні купівлі нового двигуна не запарити нам усе на світі, добрий ремонтник виявив народну хитрість: шланг відведення конденсату вивів нам у кімнату, просто встромивши його кінець у порожній бутель з-під мінералки. 

Ось так ми й дізналися, як багато вологи з повітря нашого кабінету осідає на «кишках» кондиціонера і затим виливається надвір. Та ви її, мабуть, бачили, цю вологу — вона з усіх «кандьорів» крапає просто на асфальт, а як замрієтеся і вчасно не звернете — то й вам на голову і плечі.

Надмірне осушування повітря, внаслідок чого у користувачів пересихає слизова оболонка носоглотки й очей (а нам і без цього комп’ютер по зіницях шмаляє), — лише одна з темних плям у досьє нашого літнього друга. 

Бо від кондиціонера можна отримати й інші неприємні подарунки. Зокрема — застуду (шмарклі й ангіна у спеку — це жахіття!) й «простріли» (радикуліти та неврити). Першу викликає банальне переохолодження, другі — потік холодного повітря від агрегату. Добрий ремонтник навчив нас, що жалюзі приладу треба виставляти так, аби вони спрямовували потік охолодженого повітря у стелю. І — не зловживати кнопочкою «швидкість повітряного потоку». Щоправда, найближче до кондишена робоче місце це все одно не рятує — добре, що воно нині в резерві. Але ж «декретна» колега рано чи пізно повернеться в наш дружний колектив. Що робити? Спец і тут не знітився: радить під агрегат змайструвати екранчик з картону чи фанери, щоб уже точно увесь холод (а видуває із себе наш ящичок повітря температурою… 8—10 градусів!) вдаряв у стелю.

Важливо для здоров’я й зберегти оптимальний баланс між завіконною та кондиціонованою температурою. Не варто їх різнити більш ніж на 5—7 градусів. Нагадаю також, що  Всесвітня організація охорони здоров’я  визначила комфортною для людини  температуру  22—25 градусів за Цельсієм.

Ще один секрет нашого холодильного друга в тому, що він НЕ вентилює вашу кімнату або кабінет, а лише охолоджує в ній повітря, проганяючи його крізь себе раз по раз. Відповідно, чим менша кімната і чим більше в ній народу кондиціонується, тим швидше у такому приміщенні закінчиться кисень і назбирається вуглекислий газ. Це передусім шкідливо для мізків. Отож приблизно раз на годину кімнату треба провітрювати, відкривати вікна-двері. Варто освіжувати повітря й тому, що, крім СО2, ми видихаємо ще й  свої мікробчики. Тобто вже після першого обігу повітря через кондишен наче переціловуємося з усіма колегами чи сусідами. Плюс маємо змогу подихати всім, що назбиралося на фільтрі агрегату від його останнього чищення. Звідси ще один висновок: профілактика (чищення-миття, а якщо вже майстра викликали — то й дозаправлення фреону в разі потреби) — щосезону!

Ось майже й усі поради. Хіба що варто перечитати інструкцію — там можна знайти стільки всього цікавого і виявити купу корисних функцій вашого дорогого (і в прямому, й у переносному значенні) кондиціодруга. 

Леонід ОЛЬШЕВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»