Давно відомо, що святе місце порожнім не буває. Особливо серед молоді. А відколи вона втратила ідеал, самотужки у розбурханому морі дикого капіталізму шукає надійного берега, то й хапається за першу-ліпшу соломинку, аби втриматися на плаву. Для багатьох такою стала холодно-байдужа лялька Барбі. Зусиллями спритних торговців вона заполонила не лише полиці крамниць і базарні кіоски, а й серця юних українок. Як чужинські вдяганки і взуття, так і чужинська лялька витіснила з нашого вжитку вітчизняну продукцію. 

Спершу Барбі була дитячим ідеалом. Дівчатка підросли і надумали його копіювати. Засоби масової інформації з тривогою повідомляють про бажання юних леді змінити зовнішність, аби стати схожими на ляльку. Психологи пояснюють це закомплексованістю і бажанням маскою відгородитися від зовнішнього світу. Зрозуміло, в успішній державі, де молодь має умови для самореалізації, потреби в наслідуванні ляльки немає.

Нещодавно на телеекрані демонстрували дівчину-барбі. Млосним голосом вона пояснювала, що її образ — втілення (не більше і не менше) бажання Всесвіту. І з’явилась вона на Землю, аби просвітити нещасних. Видається, що в цьому випадку потрібне не лише пояснення психологів, а й, мабуть, втручання психіатрів.

Дівчата-барбі — це наслідок занепаду духовності суспільства і його моральних цінностей. Сьогодні не праця і талант визначають соціальний статус людини, а вміння пристосовуватись і обманювати ближніх. Зміна зовнішності на лялькову свідчить і про зміну внутрішнього світу. Маска, створена хірургами на обличчі, ніби запрошує: «Візьми мене, пограйся!..» І вони входять у життя з бажанням не працювати і творити, а споживати, жити за рахунок інших. Оскільки лялька — не просто іграшка, а й товар, що продається, то й ті, хто ховається під маскою барбі, зрештою почуваються товаром.

Згодом сильніші з них намагатимуться пробитись у «світські левиці», аби, знову ж таки, нічого не робити, але бути на видноті й нав’язувати всім свою життєву позицію. Як і на дівчат-барбі, на них попит є. Отже, буде й пропозиція.

Дівчата-барбі — явище соціальне. Суспільство, в якому доктору наук платять менше, ніж двірникові, не може орієнтувати молодь на вибір правильного життєвого шляху. Тому не вина, а, радше, біда тих нещасних дівчаток, що лягають під ніж, аби змінити зовнішність. Вони хочуть жити красиво і щасливо. Всюдисуща реклама переконує, що шлях до цього — участь у конкурсах на довжину ніг тощо з перспективою роботи за кордоном. Поки так буде, поки не наша реальність, а мрія про зарубіжжя визначатиме життєвий орієнтир молоді, дівчата-барбі заселятимуть наш простір.