«А ви мене 23 роки не приймали у спілку!» — сердито огризнувся один із теперішніх господарів приміщення Донецької організації НСПУ, які захопили офіс. Причому діяли вони як досвідчені «гопники»: на вихідні, коли в офісі нікого не було, зламали замки і поставили нові. Відтепер законні господарі приміщення залишилися фактично на вулиці. 

Слабкою втіхою стало те, що в офісі, де добрих півстоліття працювали донецькі письменники, таки буде не «генделик» чи склад награбованого майна, а засідатимуть літератори так званої ДНР. «Відтепер тут буде письменницька організація «ДНР»! — повідомив нинішній заступник коменданта Донецька, член спілки письменників Росії Федір Березін, який відвідав осередок із «робочим візитом». — Усе! Ми вже зняли вашу вивіску, поставили нові замки, української організації тут більше не буде! Мене Бородай давно зобов’язав зайнятися цим, а я довго зволікав. Невдовзі зберемося тут і повідомимо про створення нової письменницької організації. А ті, хто з ваших захоче, нехай також приходять — ми не проти…»

Донецькі письменники розповідають, що заселилися і обживають приміщення не чужі люди — серед них є й ті, хто колись намагався вступити в Національну спілку, але не зміг подолати перешкоди приймальних комісій у Донецьку чи Києві. «Березін вступав у спілку три чи чотири рази, але його так і не прийняли в столиці, — розповідає на правах анонімності російськомовний письменник. — Потім ми — донецькі спілчани — допомогли йому вступити у СП Росії і тривалий час він був нашим гостем у спілці, аж доки навесні не став заступником «міністра оборони ДНР». Дехто обурювався, а хтось радів: мовляв, якщо у когось із колег виникнуть проблеми із «новою владою», Федя допоможе. І ніхто тоді навіть не підозрював, що доведеться отримати ось таку чорну невдячність і шукати захисту вже від нього самого. Дякуємо, що нікого не побили, не поранили, адже навіть до творчої організації Березін і його «колеги» прийшли із автоматами».

«Ми ж не звірі!» — бовкнув хтось із нових господарів, дозволивши письменникам забрати звідси деякі особисті речі й книги. Але робочий комп’ютер, який свого часу подарував письменникам один із колишніх голів Донецької облдержадміністрації, залишили собі. «А де ви будете на ньому працювати, якщо у вас тепер навіть приміщення немає?» — запитав один із новоспечених горе-літераторів, які не вступили, а увірвалися у спілку. До речі, на нині захоплене приміщення в центрі Донецька, розташоване у зручному місці, завжди було чимало претендентів. І у завзяті 1990-ті, і пізніше. Письменники витримали всі намагання вижити їх звідси, попри те, що тиснули на них навіть дуже впливові грошовиті персони. А тепер виявилися безсилими перед озброєними літературними «геніями», для яких навіть вступ у НСПУ виявився занадто високою планкою.

І наостанок. Щоб хоч якось мотивувати свою підступність, нові господарі зазначили: мовляв, спілку захопили, бо місцеві письменники чогось не поспішали виступати на підтримку так званої ДНР у пресі, з трибун чи на мітингах. «Це, схоже, єдиний позитивний момент у такій ганебній ситуації, коли все вирішується з позиції сили», — зітхаючи, каже один із ветеранів Донецької організації НСПУ (тепер — безхатченка).