27 вересня вже увійшло в історію як день, коли вперше в нашій країні тисячі людей з особливими потребами об’єдналися і провели на Хрещатику в Києві «Марш миру». Організатори заходу — Національна асамблея інвалідів України та Комітет інваспорту — зібрали людей на візках, милицях, з вадами зору і слуху з різних регіонів, щоб заявити, що Україні потрібен мир. А ще донести владі й суспільству, що попри підписання нашою державою Конвенції ООН «Про права інвалідів», ці права та інтереси постійно порушуються. Не створено належних умов для життя, не відчутно і нормальної матеріальної підтримки. Також у мирній ході взяли участь поранені воїни із зони Антитерористичної операції.

— Ми, українські інваліди, проти війни, на якій гинуть люди, а ще більше калічаться і поповнюють наші лави, — зазначає народний депутат України очільник НАІУ та Комітету інваспорту Валерій Сушкевич. — Ми хочемо, щоб наше право і гідність поважали й захищали, як в усьому цивілізованому світі. Ми хочемо жити на рівних з усіма!

Підтримати й узяти участь у «Марші миру» приїхало багато паралімпійців. Це сильні духом люди, які гідно представляють нашу країну на світових спортивних змаганнях, де посідають провідні місця. Але вони також мають чимало проблем. Заслужений працівник фізичної культури та спорту Ігор Удовиченко каже:

— Представляю Харківський міський спортивно-реабілітаційний клуб інвалідів. Маю першу групу і вже майже 20 років у спорті. Ми чекаємо, щоб нас таки почули. Зараз вирішують питання, потрібен інваспорт Україні чи ні. Хіба можна позбавити можливості таких людей реалізовувати себе у спорті? Мене почули і підтримали в Америці під час нью-йорського марафону та у країнах Західної Європи, однак прикро, що у нас вдома таких, як ми, не чують.

Колона на візках, з білими тростинами, із прапорами та гаслами «Право на мирне життя» рухалася до Майдану Незалежності, де підтримку учасникам ходи продемонстрували відомі вітчизняні виконавці, виступивши перед ними з концертом. Допомогу в організації ходи надали й волонтери, які супроводжували інвалідів і допомагали їм маневрувати під час руху. Дівчата з університету ім. Б. Грінченка, майбутні соціальні педагоги, теж узяли участь у заході.

— Ми підтримуємо вимоги, з якими звертаються люди з особливими потребами, — кажуть волонтерки Вероніка Ващенко і Юля Шевченко. — Прагнемо змінити ставлення суспільства до них. Вважаємо, що це насамперед залежить від виховання у сім’ї та школі. І держава також не має права про них забувати.