ГОСТРА ТЕМА

Кількість пограбованих автоматичних касирів стрімко зростає,  а їх власникам нібито й байдуже

Ніхто з нас уже не уявляє сучасного життя без банкоматів. Їх багато усюди, будь-яка людина, що має банківську картку, може у зручний для себе час зняти необхідну кількість грошей. І це дуже зручно. Адже можна обирати, як зберігати гроші: готівкою або на картці.

Проте велика кількість банкоматів (а їх нині в Україні понад 37 тисяч) — це чимала проблема для правоохоронців. Адже ці механізми є джерелом легкої поживи для злочинців. А їхні власники чомусь не поспішають встановлювати охоронні системи.

Для правоохоронців банкомати — проблема, а для злочинців — пожива. Фото з сайту rubtsov.com

Легка здобич для джентльменів удачі

Звідси маємо часто сумні випадки на кшталт того, про який розповіла начальник відділу департаменту Державної служби охорони при МВС Світлана Павловська. Так, в одному з райцентрів Київської області на зупинці громадського транспорту розташувався невеликий продуктовий магазин. З одного його боку якраз і встановлено банкомат. Вночі, коли крамниця була зачинена (а до охорони вона підключена не була, банкомат — також), до неї вдерлися двоє злочинців і за 3 хвилини «болгаркою» зрізали задню панель банкомата, вийняли касету з грошима (хлопці знали, що ввечері її наповнили готівкою, як кажуть, під зав’язку) і швиденько зникли з місця злочину. Поживилися «джентльмени удачі» аж на 1,5 мільйона гривень.

І кількість таких злочинів постійно зростає. Так, якщо 2011 року в такій спосіб з банкоматів поцупили 9 мільйонів гривень, то у 2012-му — вже майже 12 мільйонів (24 крадіжки). А з початку цього року збитки становлять вже близько 2 мільйонів гривень (20 злочинів).

Зазвичай банкомати встановлюють у місцях великого скупчення людей, аби якомога більше користувачів мали до них доступ. Кожен такий апарат — власність певного банку. Але, наприклад, з тих банкоматів, що пограбували торік, лише 5 їхніх власників користувалися послугами Державної служби охорони, один охороняла недержавна структура, а всі інші не охороняли зовсім. А із загальної кількості банкоматів під держохороною перебувають менше 10%, мізерний відсоток — під недержавною, решта, а це понад 80%, — абсолютно не захищені від злодіїв.

Складається враження, що власники банкоматів просто припрошують охочих зазіхнути на їхнє майно. Грабують банкомати здебільшого вночі, витрачаючи на це не більш як 2–3 хвилини. А рівень розкриття таких злочинів, на жаль, невисокий: не більш як 30%. Одну із причин цього Світлана Павловська вбачає в тому, що якщо банкомат не перебуває під охороною, його власники дізнаються про скоєний проти їхнього майна злочин постфактум від правоохоронців. І добре, якщо приміщення, в якому встановлений банкомат, охороняють. Тоді сигнал тривоги про несанкціоноване проникнення у магазин чи аптеку подається на пульт охорони. Та все одно доводиться чекати, доки представник банку прибуде на місце злочину. А це, особливо вночі, забирає певний час. Зловмисники ж устигають втекти з грошима далеко і знайти їх потім дуже важко. Що вже казати про вуличних «автоматичних касирів»? Якщо такий пограбують вночі, навіть міліція може дізнатися про це лише вранці.

У світі існує практика, коли банкомати виготовляють зі ступенями захисту. Найбільш поширені — нульовий, перший і другий ступені. В Україні банкомати з високим ступенем захисту лише починають закуповувати. Отже майже всі банкомати у нас поки що нульового ступеня захисту, тобто пограбувати їх не дуже складно.

Ще один момент, що спокушає злочинців, — це кількість готівки (зазвичай не менше півмільйона гривень), яка одночасно перебуває у грошових касетах. Важко не погодитися, що це ласий шматок для шукачів легкої поживи.

Для початку — хімічні пастки

А керівництво банківських установ абсолютно ігнорує поради і приписи, які надає їм Державна служба охорони щодо використання хоча б мінімальних систем захисту — хімічних пасток. Спрацьовує така пастка просто: коли зловмисник намагається вилучити з банкомата касету з грішми, на нього та готівку потрапляє спеціальна хімічна фарба. Після цього вкрадені гроші не придатні до використання. Але й досі такі пастки не встановлені на жодному банкоматів в Україні.

На запитання журналіста «УК», де частіше ламають банкомати — на селі чи в місті, Світлана Павловська відповіла, що місцевість не має істотного значення. Зазвичай злочинці обирають просто зручний для них об’єкт: який не перебуває під охороною, бажано навіть не у приміщенні, а на вулиці, найкраще — на зупинці транспорту, де зручна дорожня розв’язка, щоб можна було швидко втекти.

Серед тих, хто наважується йти з «болгаркою» на банкомат, за спостереженнями правоохоронців, дуже мало зухвалих підлітків чи, скажімо, доведених до відчаю безробітних. Більшість нападників — рецидивісти, які вже відбували покарання за такі самі або інші злочини і вважають цей вид збагачення швидким і легким.

А отже, Державна служба охорони настійно радить власникам банкоматів все-таки подбати про захищеність їхньої власності: скористатися послугами Державної або недержавних служб охорони, тримати у касетах небагато готівки, закуповувати банкомати з високим ступенем захисту (два рубежі: один на злам банкомата, інший — на вилучення з нього касети з грішми).