АНШЛАГ. Химерне поєднання радянської й античної міфології, кохання, жорстокості, жаху можливого кінця світу, шоку, іронії і пародійних алюзій, що цілком відповідає естетиці постмодерну, — такою постала на черкаській сцені епічна трагедія «Павлік Морозов» за п’єсою найпопулярнiшого i водночас найскандальнішого українського драматурга і художника Леся Подерв’янського. Її нещодавно поставив київський театр «КРОТ» на сцені міського Будинку культури імені Івана Кулика.

Як сказав сам автор, інколи треба мати мужність подивитися на себе в дзеркало, щоб зрозуміти, хто ми, що ми і що робити. А шокуюче і брутальне сучасне мистецтво має нам всім у цьому допомогти.

Воно й справді шокуюче. Чи не тому в залі був аншлаг? Вражали режисура, спе?цефекти, трюки. Непогано підібрано костюми. Та й тема зради — актуальна як ніколи, хоч дія й відбувається в Сибіру під час війни. Як не поаплодувати режисерській знахідці: Сава Морозов — куркуль, засланий у сибірську тайгу, — це вже асимільований до середовища «мужик в красной рубахе», з гармошкою, що шкварить у темпі «блатняка».

Характеризує героїв і ненормативна лексика. Саме на неї, як метелик на світло, злітається частина глядачів. Проте ефект може бути непередбачуваний, попереджають актори: аж до того, що після вистави перехочеться матюкатися.

Та й не матюки, як сказав журналіст і актор Микола Вересень, який приїхав, щоб виступити в ролі жорстокого генерала Власова, в цій п’єсі — головне. Головне — глибока філософія і гостросоціальна тематика. Попри «чорнуху» — смерть, труни, вампіри — вистава залишає враження комедійної. Андрій Середа, лідер гурту «Кому вниз», який дуже органічно увійшов у роль бога смерті Танатоса, порівняв її з хірургом, що безжально розтинає і показує нечисть внутрішню, аби люди «наверталися до віри». Вибаглива черкаська публіка, правда, закидала деяким акторам недосконалість та поверховість, дехто й справді був не надто природним, аби вслід за Станіславським можна було сказати «Вірю!». Але були й удачі, що сприяли загальному схвальному відгукові про спектакль, який, незважаючи на жодні ефекти, примушує добре замислитися над реаліями нашого життя.