Віктор ШПАК,
«Урядовий кур’єр»

У новорічну ніч на Житомирщині сталося тяжке травмування двох чоловіків, що постраждали від нештатного спрацювання піротехнічних зарядів чи, простіше кажучи, від запуску феєрверків. Один із скалічених – житомирець, інший, який втратив око і отримав важку черепно-мозкову травму – житель віддаленого села Ємільчинського району. Нині постраждалі у реанімації, а їхні рідні і близькі замість довгоочікуваного свята мають зовсім інші клопоти.

Найпростіше пояснити ці дві трагедії необережним поводженням із підступною піротехнікою. Однак запуск салютів на території Житомира заборонений рішенням міської ради ще у 2014 році аж до завершення АТО. Суто номінально цей документ вже утратив силу, бо військова операція на території Донеччини і Луганщини вже іменується по-іншому, та це не змінило суті неоголошеної війни, на якій майже щодня гинуть наші захисники, в т. ч. родом із Житомирщини.

За такої ситуації гучні вибухи і салюти демонструють, що надто багатьом українцям «всьо равно», аж доки комусь із святкувальників не виб’є ока чи не відірве руку. До речі, дрібніші нещасні випадки, коли обходиться пораненням пальців і великим переляком, офіційна статистика «новорічних втрат» навіть не обліковує.

Українці тут нічим не гірші і не кращі від жителів інших європейських країн, де, під супровід гучних промов про екологію та «стурбованість» долею бідних та голодуючих, гучно запускають у новорічне небо десятки і сотні тонн піротехніки. Причому тих, хто нібито щиро переймається долею китів у далеких морях і білих ведмедів у Арктиці, чомусь не бентежить те, що перелякані нічними вибухами і спалахами пташки зриваються із місць ночівлі та масово гинуть, бо не можуть у темряві знову сісти на гілки дерев. Не кажучи вже про те, що витрачені на піротехнічні шоу мільйони євро і доларів могли би врятувати життя сотням тисячам землян, які гинуть від голоду і хвороб у Африці і Азії, із якою, до речі, прийшла у християнську Європу азіатська традиція запускати феєрверки на Новий рік.