Понад тиждень на Тернопіллі діяв патріотичний табір «Лисоня». Майже сто юнаків і дівчат із Київської, Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської та інших областей стали його учасниками. Організатор заходу — Молодіжний націоналістичний конгрес (МНК).

Таборування задля патріотичного вишколу та гуртування активної української молоді вперше ще 1998 року скликав громадський діяч Іван Гавдида. І назвав їх на честь гори Лисоня, що неподалік міста Бережани. Саме цьому узвишшю, яке військові ще називають висотою 348, випало в українській історії стати водночас і Голгофою українського лицарства, й верховиною українського духу та патріотизму. У серпні—вересні 1916 року тут точилися запеклі бої. Легіон українських січових стрільців, хоч і був погано озброєним, тримав оборону проти російських царських військ. Майже сімсот усусів полягли тоді. 1994 року на Лисоні увись піднявся пам’ятник січовикам у вигляді хреста. На мармурових плитах викарбовано імена полеглих героїв. Згодом провели й християнську акцію — урочисто відкрили капличку.

Програма таборування була насичена. Велике значення надавали фізичним заняттям, вольовому вишколу, змаганням, руханкам. Були й заняття з рукопашу, долали туристичні смуги перешкод, провели теренову гру, змагалися у пейнтболі та регбі. За словами учасника табору Назарія Шафранського, проводили й лекції на природі, де поглиблювали знання з історії України, дізнавалися про теперішню ситуацію.

Нинішні події в країні змушують, як стверджують організатори «Лисоні», наголос робити не лише на вихованні патріотичної та громадсько-активної молоді, а й на базовій військовій підготовці таборовиків.