Нещодавно в чернігівському видавництві «Десна Поліграф» вийшла 15 книга прилуцької письменниці Лілії Бондаревич-Черненко «Прощена неділя». Це повість – про війну на Донбасі. Про час, зневіру, сподівання. Про героїзм та любов до Батьківщини. Про смерть і кохання. Про віру в майбутнє України. В українській літературі вже є «Аеропорт» Сергія Лойка, «Іловайськ» Євгена Положія… І ось тепер маємо жіночий, інший погляд на війну.
Повість «Прощена неділя» складається з трьох розділів – «Плине кача по Тисині», «Україна ще ніколи такою українською не була», «Мне лялька-мотанка сказала». Монологи персонажів книги перемежовуються зі щоденниковими нотатками головної героїні повісті, з повідомленнями прес-центру АТО, з асоціативними звертаннями до творчості видатних українських письменників: Ліни Костенко, Івана Багряного, Михайла Коцюбинського, Олександра Довженка...
У повісті про війну розкривається правдива картина сучасної України, яка складається з доль простих людей. Людей абсолютно різних за віком, статусом, поглядами, з різними історіями, проте їх об’єднують події двох останніх років, пов’язаних з війною на сході.
Тему для написання книжки продиктувало саме життя. Пані Лілія каже, що в житті є час для танців, і час для молитви. Саме зараз час молитися. Книжка виплакана та написана крізь сльози та біль, надію і сподівання. Матеріали для неї Лілія Бондаревич збирала понад два роки, спілкуючись із воїнами, які брали участь в АТО, записуючи їхні розповіді про війну. Таких історій письменниця назбирала понад 100. Картина всім відомих подій відтворюється в емоційному вигляді: в образах, асоціаціях, роздумах. Тексти письменниці насичені та різнобарвні, інколи трагічні та жорсткі, інколи лагідні. Але завжди чесні та правдиві. Зібрані письменницею свідчення учасників цих непростих подій – документальне оповідання про істинні обставини реальної картини життя та відтворення думок, почуттів і надій.
«Скільки людей – стільки історій про цю кляту війну, і всі вони неповторні та особливі, – пише пані Лілія в щоденникових нотатках повісті. У кожного – своя зустріч із війною, свій досвід. Своє розуміння її, бачення... А все-все про війну або хоч якусь маленьку частку про неї не розповісти нікому. Неможливо весь біль помістити на 200 сторінок тексту. Маленька повість наших доль і днів».
Герої повісті живуть у цілком конкретному часі, й кожен із них розкривається по-своєму. Але ж об'єднує їх усіх любов до своєї землі, до України, готовність віддати за неї життя. Як правило, вони згадують перший рік війни на Донбасі, якісь незвичайні окремі її епізоди, своїх живих і загиблих побратимів, повернення додому, непростий період адаптації, бо, на жаль, більшість із них так і не повернулася з війни: вони тут лише тілом, а душею, думками – все ще там.
Це не перша її книжка, написана на основі реальних подій. У 1999 році письменниця видала повість у монологах «Зона грає блюз» про Прилуцьку виховну колонію, в якій працювала вчителем естетики та зарубіжної літератури.
У місті Прилуки, що на Чернігівщині, письменниця живе вже понад 25 років. Народилася Лілія Василівна в Білорусі 19 червня 1954 року. Закінчила філологічний факультет Гродненського університету імені Янки Купали. Нині член Національної спілки письменників України. Має багато відзнак. У 2016 році стала лауреатом Медалі Івана Мазепи. Неодноразовий переможець обласних конкурсів «найкраща книга року».
«Не зважаючи на війну та щоденні труднощі, українцям притаманна філософія переможців – про це також моя повість. Я знаю – все у нас в Україні буде добре! – говорить авторка «Прощеної неділі».
Нагадаємо, що книжка з’явилася на світ завдяки допомозі меценатів Прилуччини: благодійного фонду Артема Рожка, Миколи Марусенка (ТОВ «Ресурс-АГРО»), Олександра Мороза (ТОВ «Наташа-АГРО») та Василя Малика. Письменниця уклінно дякує цим небайдужим людям за їх суттєву дійову підтримку.
Олеся ДРОБОТ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+