Останнім часом полтавські видавництва дедалі частіше радують читачів новими змістовними книгами. Саме такою, на думку літературних критиків і поціновувачів римованого слова, є чергова збірка поезій члена Національної спілки журналістів України та Полтавської спілки літераторів Григорія Шарого «Поляни надій», яку презентували в обласній науковій бібліотеці. Книга достойна з усіх поглядів. Але найбільша її цінність — вірші, над якими автор працював останні десять років. Тут уміщено 112 віршованих творів, кожен з яких по-своєму неповторний, написаний барвистою мовою, спонукає до роздумів. Така потужна енергетика криється в одежі його поетичного слова.
Про що книга? Про нашу минувшину і сьогодення, війну і нелегку селянську працю, про природу і кохання. Беруть за живе розлогі авторські роздуми над долею Матері-України.
— Григорій Шарий — селянин за родом своїм, а за земним покликанням — тонкий лірик степових вітрів і буйноквіту села, поет паруючої землі і високих почуттів. Читати його, насолоджуватися його щирим рядком — і цікаво, й корисно, бо так, як пише він, у нас не пише вже ніхто. Автор багато побачив у житті і вклав у свої поетичні рядки. Незрідка навіть відчутна школа Олеся, Тичини, Вороного, Сосюри, їхня надчутливість до кожного явища, кожного обличчя, — так характеризує творчість земляка шанований на Полтавщині літератор, член Національної спілки письменників України Микола Костенко.
Анатолієві Карпенку, директорові комунального видавництва «Полтавський літератор», де збірку надруковано, також імпонує те, що в ній «всі твори з життя. В ній те, що раніше автор, можливо й не написав би, але про що постійно думав. Це справді українська книжка!»
Григорій Шарий розповів учасникам презентації, що як поет він починав із невинних дитячих віршиків гумористичного спрямування. — Прийшов батько з полювання, «козакували» до ранку в кухні, потім почали стріляти де попало. Я про це й написав вірш у 3-му чи 4-му класі і прочитав батькові. Після цього застілля у нас полювань уже не було. Подіяло. Але до свого віршування я ставився не надто серйозно. Тільки з часом, коли суспільні події розпочали зачіпати мене за життєві струни, я взявся те, що складалося у вірші, записувати. Так пощастило видати кілька невеликих збірочок, які відомі полтавському читачеві.
«Поляни надій» — його четверта книжка, і, як вважають його колеги, не остання. На підтвердження їхніх слів Григорій Шарий того ж дня презентував ще й невелику збірку поем «Тарасові стежки», що вийшла накладом 300 примірників у полтавському видавництві ТОВ «Рік».
Ми в Google+