У селі Грабовому на Волині відкрито перший в Україні пам’ятник Повстанській Матері. Федора Онищук у повоєнні роки благословила на боротьбу із безбожним комуністичним режимом чотирьох дітей — Тихона, Івана, Антона, Параску та свого чоловіка, а їхнього батька, Георгія.

Й донині не відомо, де їхні могили. Але незаперечне одне: свої життя ці п’ятеро волинян віддали за те, щоб їхня Батьківщина була вільною, щоб на ній вже ніколи не повторювалися голодомори, вивезення до Сибіру, переслідування тих, хто думає інакше, ніж офіційна влада.

— Аби не здаватися в полон енкавеесівцям, спочатку застрілилися вистежені тими Іван та Антон… А після цього в оточення карателів потрапили старший син Тихон та Параска, — згадала під час офіційного відкриття пам’ятника грабівчанка Єфросинія Мартинюк. — Коли брат побачив, що поранена сестра не може втікати, він спочатку дострелив її, а потім кулю у скроню пустив собі…

Долю цієї родини дослідив народний депутат Верховної Ради України першого демократичного скликання, почесний громадянин Волині, журналіст Андрій Бондарчук. І на свої ж кошти виготовив надмогильний пам’ятник цій жертовній жінці. Тепер він замість хреста, що десятиліття мовчав про таємницю сім’ї Онищуків, розповідає про ще одну трагедію з багатьох, які у воєнні й повоєнні роки були характерними для поліського краю.

Подібних доль на Волині — сотні. Але лише із здобуттям Україною незалежності стало можливим говорити про тих, хто зі зброєю в руках боровся проти комуністичного режиму. Ось і з’являються в області нові й нові пам’ятники та символічні могили повстанцям.