Проблема бродячих псів у Рівному, як і в інших містах України, на порядку денному здавна. Нині їх стерилізують і випускають на волю з кліпсою у вусі. Втім, лави бездомних псів поповнюються… Сказати, що міська влада Рівного не шукала виходу із ситуації — це, власне, нічого не сказати. Проте знайти його виявилося не так уже й просто.

— Для зменшення популяції бродячих собак гуманним способом потрібні щонайменше три речі: кошти, технології та моральна підтримка з боку громади, — каже міський голова Рівного Володимир Хомко. —  Бо наше суспільство поділяється приблизно навпіл: одні готові вмерти за собак, інші їх люто ненавидять. Ви ж пам’ятаєте і пікети захисників тварин під вікнами міської ради, і скарги на засилля собак у дворах і на вулицях. Як догодити кожному? Відповідь на це запитання з’явилася, коли мені  принесли програму, в якій чітко розписано, як зменшиться популяція собак уже через чотири роки після початку стерилізації. Я дійшов висновку, що іншого шляху в нас просто немає. Тому те, що запропонувала організація «Чотири лапи», сприймаю із задоволенням: виконаємо всі їхні умови, якщо наше місто візьмуть для реалізації програми як пілотне. Навіть більше: ми готові співфінансувати її з бюджету міста. Волонтери австрійської благодійної організації «Чотири лапи» понад два тижні працювали у Рівному. За підтримки місцевих комунальних служб вони простерилізували ще півтори сотні тварин. І поїхали, але для того, щоб знову повернутися, як каже директор організації доктор Амір Халіл, і додає:

— Якщо я правильно оцінив ситуацію, то в місті є близько двох тисяч безпритульних тварин. Приблизно третина з них уже стерилізовані. Нам дуже сподобалося в Рівному, люди тут із вдячністю сприймають нашу місію й пропонують необхідну допомогу. У нас є мобільна клініка, яка працює за високими технологіями і може виїхати до Рівного, щоб далі вирішувати «собаче питання». Ми готові надати робочі місця, провести обмінну програму з підготовки студентів. Чимало ветеринарів уже приїздили, щоб перейняти наш досвід. Ми фінансуємо практично все: медикаменти, транспортування, інструменти. І не вимагаємо оплати за свою працю. Єдине, що потрібно, — місце проживання для наших людей та відповідні умови роботи. З цим, знаю, проблем не буде.

— Коли я почув таку пропозицію, то, звісно ж, одразу підписав офіційне звернення, яке ми вже надіслали до Відня. Гадаю, з допомогою міжнародних благодійників, волонтерів та просто небайдужих рівнян ми проблему вирішимо, — каже Володимир Хомко.

Втім, іншу її частину він бачить у зміні ставлення людей до тварин, а це вже питання нашої психології...