СИТУАЦІЯ

Охочих орендувати вагони забракло

Головна вимога до перевізників — безпечне та швидке доправлення пасажирів до місць призначення. Однак якщо мандрівник тривалий час у дорозі, він потребує додаткових послуг. Приміром, харчування в поїзді — річ звична, але часто проблематична. Тому багато хто бере продуктові «тормозки» з дому. Однак і тих, які не проти відвідати ресторан на колесах, не бракує.

На запит «Урядового кур’єра» щодо того, як справи з харчуванням пасажирів у вітчизняних потягах, в Укрзалізниці відповіли, що готуючись до сезону масових перевезень, всі залізниці потурбувалися про залучення потенційних орендарів вагонів-ресторанів. Розмістили інформацію на своєму веб-сайті і на паперових носіях (конвертах під проїзні документи). Надіслали листи керівникам великих компаній та потенційним орендарям, які раніше виявляли зацікавленість.

Однак особливого напливу претендентів, а тим паче конкуренції між ними, не відчули. Приміром, на Південній залізниці ще на початку весни відбулися презентаційні заходи щодо оренди вагонів-ресторанів терміном на один рік. На них запросили комерційні структури, приватних підприємців, інших зацікавлених осіб. За словами начальника пасажирської служби Володимира Гуляєва, залізничники завчасно розробили механізм передачі в оренду вагонів. Плату за них встановили на підставі незалежної експертної оцінки та розраховували залежно від рентабельності напрямку курсування, а також технічного стану вагонів-ресторанів. Однак жодного запропонованого об’єкта в оренду так і не здали. Не ліпші справи й на інших дорогах.

Зі свого боку керівники компаній (можливих претендентів) кажуть, що листів від Укрзалізниці не отримували і про тендер не знали. Скажімо, генеральний директор компанії «Омекс» Валерій Яшник на запитання щодо можливої участі в конкурсі відповів, що періодично про це йому нагадують журналісти. Орендодавець жодного разу про свої наміри співпрацювати не повідомляв, пропозицій і умов конкурсу не надсилав, тож вони і не розглядалися керівництвом компанії.

І справді, з ким співпрацювати, українські залізниці вирішують самі. Згідно з чинним законодавством та статутними документами, вони визнані самостійними господарюючими суб’єктами і приймають рішення про ведення власної господарської діяльності та співпраці зі сторонніми організаціями. Тож якщо не постукали, ніхто й не відчинив.

У тому, що кампанія з поліпшення дорожнього сервісу і здачі в оренду вагонів-ресторанів фактично провалилася, знавці ринку звинувачують самих перевізників. Мовляв, ті не лише бездарно провели рекламну кампанію (про тендери мало хто з потенційних учасників знав), а й вимагали за оренду одного вагона-ресторану надвисоку ціну: понад 100 тисяч гривень за місяць.

Що залізничники й справді «хотіли взяти більше грошей, ніж це можливо», зізналося саме керівництво відомства і звинуватило своїх маркетологів у тому, що їхні розрахунки виявилися неточними. Тому й не дивно, що  компанії, які працюють у ресторанному бізнесі, проігнорували конкурс. Нині орендну ставку Укрзалізниця зменшила: від 30 до 80 тисяч гривень на місяць залежно від віку, зношеності вагона і маршруту проходження. Орендодавці очікують, що ресторатори таки шукатимуть співпраці з ними. Адже за ефективного управління вагон-ресторан може приносити валовий місячний дохід у 65 тисяч доларів.

Однак наразі залізничникам доводиться обходитися власними силами. Вони змушені скоротити кількість  вагонів-ресторанів, які не надто популярні в пасажирів. Кажуть, нині курсують лише  75 вагонів-ресторанів з тих 182, що є у перевізника. Не мають попиту й вагони-кафе: 33 діючих з 58 існуючих. Причому ні ресторани, ні кафе на колесах не приносять  доходу і виживають за рахунок дотацій: тільки за перші два місяці нинішнього року залізничники витратили 900 тисяч гривень  на їхню підтримку.