У новорічно-різдвяні дні сумчани і гості міста були неабияк спершу здивовані, а потім стурбовані, коли на річці Псел побачили самотнього лебедя. Біло-сірий граційний красень то плавав у холодній воді, то спинався на клаптики криги, а то безсило змахував обмерзлими крилами, намагаючись злетіти в небо.

Упродовж кількох днів він настільки знесилів, що вже не міг самостійно виборсатися з крижаного полону. А будь-які спроби сміливців наблизитися і визволити його закінчувалися повним фіаско: лебідь сахався людей і забивався далі за течією.

Ось тоді до порятунку долучилися інспектори рибнагляду, які одного дня на човні дісталися птаха і  «виловили» його за допомогою просторого сачка. За їхніми свідченнями, якби згаяли ще кілька годин, сталося б непоправне.

Григорій Кужель уже звик до птаха, а той — до нього. Фото Володимира КОВАленКА

А так птах не просто вижив. Нині він живе в чудових і комфортних умовах. Домівкою для нього стала міська станція юних натуралістів, де всі працівники і дітлахи оточили лебедя теплом і увагою. Щодня згодовують дрібну рибу, пшеницю, з рук дають хліб.

Як розповідає завідуючий відділом станції Григорій Кужель, зараз птах важить близько 5 кілограмів, хоч повинен — не менше 8—10. Поселили його у вольєрі разом із двома іншими «родичами»: кілька років тому в одному із сіл області трапилася схожа історія, коли на місцевому ставку залишилася зимувати пара птахів. Тоді місцеві селяни допомогли їм вибратися із січневого льоду і привезли до Сум.

Чому саме птах залишився в місті і як сталося, що його покинули родичі, ніхто не може достеменно пояснити. Припускають, що він з’явився на світ не навесні, як водиться, а трохи пізніше, тож не встиг підрости і набратися сил для далекого і важкого польоту у вирій.