Іванка МІЩЕНКО,
для «Урядового кур'єра»

Світлана та Єгор – рідні сестра та брат з села Миколаївка, що на Луганщині. Так сталося, що рідні люди втратили зв'язок через війну.

«Ми його по Інтернету шукали. Думали, може десь у соціальній мережі знайдеться, – каже про молодшого брата сестра Світлана. – Не знайшли. Та й у людей питали, але ніхто нічого не знав про мого маленького, улюбленого братика. Єгор був добрий та слухняний. Що йому не скажешь, робив. Постійно разом зі мною був. Кажу: «Єгорка, ти зі мною підеш?». Ішов залюбки. Куди я - туди й він. В основному, ми любили на рибалку ходити».

Батько цих дітей помер. Мати, як каже сестра, «троши почала пиячити». Перестала догладяти дітей, і молодших забрали з родини.

«Потім я дізналася, де малий Єгорка. З'ясувалося, у Теплогорівському інтернаті. Я його відвідувала. Возила цукерки, іграшки. До самісінької війни я до нього їздила. А як розпочалася війна ми вже не бачилися. Сказали, що їх кудись переселили, а куди – хтозна», – розповідає Світлана.

Після початку війни, Єгор, молодший брат Світлани, був евакуйований до соціальної установи в Одесі.

Як повідомили у прес-службі місії, коли Міжнародний Комітет Червоного Хреста узнав про цей випадок, то через свої офіси у Сєвєродонецьку та Одесі з'ясували, що сталося з Єгором. І врешті так вдалося возз'єднати родину.

Тепер разом з сестрою вони мають можливість повернутися до батьківського дому.

«Рідні тих, хто зник безвісти під час збройного конфлікту, живуть у болісній невідомості, іноді навіть роками», – зазначив глава делегації МКЧХ в Україні Алан Ешліманн.

Адекватне реагування на такі ситуації вимагає постійної та наполегливої роботи громад, місцевих структур і органів влади на всіх рівнях. У рамках своєї постійної роботи з вирішення проблеми осіб, зниклих безвісти, МКЧХ планує організувати в жовтні міжнародну конференцію в Києві, до участі в якій запрошені понад сто фахівців-практиків та експертів з усього світу.