КУЛЬТУРА

Ще не забувся гучний скандал з приводу жарту(?) російського шоумена Івана Урганта, який підтримав кінодраматург Олександр Адабаш’ян. Про те, що «Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни…».

Здавалося б, є очевидна річ, що чітко окреслена християнською етикою, яку вже більше тисячоліття сповідують два сусідніх народи. А саме: за жодних обставин темою для сміху не може бути масове винищення людей і ті страждання, що зазнали народи у зв’язку із такими втратами.

Організація Об’єднаних Націй унаслідок переосмислення кривавих експериментів першої половини ХХ століття навіть у 1948 році прийняла «Декларацію прав людини». У ній закріплені принципи поваги до інших народів і верховенства права. Чільна стаття 1 цього документа гласить: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно одне до одного в дусі братерства».

На жаль, два представники «старшого брата», що в силу можливостей своїх професій та доступу до ЗМІ мали б бути взірцями елементарної культури і загальнолюдської гуманності, забули про це. Невдалі слова (чи те, що знаходилося в підсвідомості того, хто висловив їх?) мали б при монтажі прибрати редактори кулінарної передачі. Але вони цього чомусь не зробили. Чи не через те, що в аудиторії, де записувалася передача, після цих реплік ведучих почувся дружний сміх глядачів, які були присутніми на записі передачі?..

Гадаю, в тих невідомих свідків запису спрацював саме комплекс «великого брата». А ще — небажання багатьох, хто нині має можливість масованого впливу через ЗМІ, сповідування принципу «навіщо ворушити це минуле!». І, як наслідок, усвідомити глибину трагедій, що відбувалися на українських землях після жовтневого заколоту 1917 року.

А для свідомості нормальної людини вони практично неосяжні. В результаті «боротьби з куркульством», «колективізації», голодомору 1932–1933 років, чекістських чисток, війни двох тоталітарних режимів — Сталіна і Гітлера, нищення національно-визвольного руху український народ зазнав міль?йонних утрат. У тому числі, як вважають деякі історики, мільйон — від шабель, багнетів і куль отих самих червоних комісарів…

Звісно, про мертвих наших земляків нині нагадують лише пам’ятники, меморіали, «Книги скорботи України» та серія «Реабілітовані історією». Голодоморні ж утрати, на жаль, повністю названі так і не будуть. Бо згадані вище «красные комиссары» свого часу потурбувалися, аби книги запису актів цивільного стану були стовідсотково вилучені і знищені. Бо в них масово зазначався спосіб нищення українців — «помер від голоду»…

Але за кожним іменем і прізвищем, що дійшло до наших днів, стояла чиясь людська доля! Отих самих «жителей украинской деревни», що свого часу на вимогу присланих комісарів віддали весь свій хліб ненаситній білокам’яній — для експорту за кордон у тому числі. А нині перетворилися для неї на предмет сміху під час запису (який цинізм!) передачі про кулінарну майстерність і різні смаколики…

…Ляп може допустити практично кожен журналіст. Але для того у кожній редакції є й система контролю. У випадку із передачею Урганта вона явно не спрацювала. Щось сталося в системі російських координат щодо українців? Їхні мертві, які не можуть вже самі себе захистити, що — вже стали потенційним джерелом для сміху?

Добре, що на зневажливе висловлювання в ефірі швидко відреагувало наше зовнішньополітичне відомство. «Спроби бути гострим і дотепним гумористом не дають права відомому шоумену опускатися до рівня жартів, в основі яких лежить людське горе, кровопролиття і смерть. Це — як мінімум, негідно та не по-людськи… Міністерство закордонних справ довело свою стурбованість російській стороні і вимагає від «Першого каналу» дати належну оцінку цьому інциденту».

Те, що російська сторона при бажанні може діяти оперативно і ефективно, — поза сумнівом. Варто, наприклад, згадати ситуацію із піснею Андрія Данилка «Лаша Тумбай»/«Раша, гудбай». Виконання її стало для «Вєрки Сердючки» — одного з найгонорарніших в СНД артистів – фактично позбавленням гастролей у Росії.

Гідний європейський приклад для виходу із забезпеченого «Смаком» скандалу ми вже теж маємо. Нагадаю, що значно м’якший за своїм цинізмом жарт польських журналістів щодо українок закінчився для занадто «дотепних» радійників звільненням із роботи та спілкуванням із прокурорами в рамках порушеної кримінальної справи.