Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»

Днями українське суспільство збурили посилання на слова, нібито сказані міністром економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства України Ігорем Петрашком. Він, мовляв, в ефірі одного з телеканалів назвав діючу систему державних закупівель ProZorro дивною. Звідси зробили упереджений висновок, нібито цю прозору систему намагаються скасувати та повернутися до бюджетного «дерибану» минулих часів.

Мало хто прослухав виступ повністю і звернув увагу, що слова міністра були тенденційно вирвані з контексту і насправді стосувалися зовсім іншого. Ігор Петрашко висловив цілком слушну думку про те, що система у її нинішньому вигляді не надає пріоритету вітчизняним підприємствам перед закордонними виробниками.

Це питання стало особливо актуальним зараз, коли міжнародна логістика утруднена, економічна криза посилюється через карантинні заходи, а вітчизняні виробники особливо потребують державної підтримки. Натомість криза створює унікальні можливості локалізувати багато які виробництва в Україні і на наших теренах створити маркетингові ланцюжки.

Щодо закордонних виробників, то уряд має намір пильніше придивлятися до їхньої діяльності в Україні, аби запобігти недобросовісній конкуренції. Ігор Петрашко зауважив, що кількість антидемпінгових розслідувань, порушених в Україні проти таких нечистих на руку підприємців, — найменша у світі. Тобто, наших виробників за кордоном утискають набагато більше, ніж їхніх — у нас. Навряд чи можна це назвати рівноправним економічним співробітництвом.

Натомість у тендерному законодавстві Європейського союзу та інших розвинених країнах світу діє норма, що за більш-менш порівнянних цінових пропозицій пріоритет надається вітчизняному виробникові. Тож, у разі, коли Україна запровадить такі самі принципи у себе, це не суперечитиме визнаній світовій практиці і ображатися на нас через це ніхто не матиме права. Нині Мінекономіки працює над розробкою відповідних змін до законодавства.

Крім того, варто нагадати, що з 19 квітня набула чинності нова редакція закону «Про публічні закупівлі», якою, зокрема, введено істотні зміни в роботу системи ProZorro. Так, нижній поріг закупівель, які мають здійснюватися через цю систему, опущено з 200 до 50 тисяч гривень.

Крім того, ті, хто здійснює державні закупівлі, мають звітувати про раціональне використання коштів. Якщо хтось із них безпідставно відхилив вигідну тендерну пропозицію, його за висновком Держаудит служби буде покарано штрафом від 25 до 51 тисячі гривень. За укладання державним підприємством договору про закупівлі без належних тендерних процедур штраф загрожує директору цього підприємства — від 34 до 85 тисяч гривень.

Натомість у разі, коли учасник тендеру оскаржив його результати в Антимонопольному комітеті і його скаргу задоволено, то плата за подання цієї скарги йому повертається повністю. До речі, порядок нарахування цієї вартості також змінюється на більш гнучкий.

Дещо зміниться й для державних чиновників, що проводять закупівлі: це вже буде не додаткове навантаження, від якого треба будь-що відкараскатися, а оплачувана робота. Але і відповідальність за проведення тендера відтепер лягатиме не на державне підприємство цілком, а на конкретного чиновника.

Тож хіба можна стверджувати, що готується відступ до «дєрибану» старих часів? Щоправда, випадки порушень у сфері державних закупівель і зараз трапляються, а правоохоронні органи не завжди адекватно на них реагують.

Але це вже не сфера діяльності Мінекономрозвитку.