Із 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу». Тому на нас очікують конкурси на вакантні посади в державі, зокрема і на топ-позиції. Тож питання про те, яку зарплату отримуватиме держсекретар міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, стоятиме не менш гостро, ніж про зарплату нинішніх топ-менеджерів держпідприємств.

Наприклад, всі пам’ятають, які дискусії кілька місяців тому спричинило оприлюднення у ЗМІ окладу голови правління ПАТ «Укргазвидобування» Олега Прохоренка, що становить 398 тисяч гривень на місяць.

«Суспільство повинно відповісти на два ключових запитання: який рівень зарплати має бути у топ-менеджерів й менеджерів середньої ланки і як зробити так, щоб вкладені в них гроші дали результат для країни, а не були викинуті на вітер?» — каже член експертно-консультативної ради при Національному агентстві України з питань державної служби, гендиректор консалтингової компанії R & C Kyiv Group LLC Жанна Балабанюк.

Експерт упевнена: всі в країні розуміють, що піднімати заробітну плату державним службовцям, зокрема і вищим управлінцям держави, потрібно, що це обов’язкова умова реалізації реформи держслужби. Але до якого рівня і чи зможе така бідна країна, як Україна, дозволити собі дорогих державних топ-менеджерів?

«Заробітну плату топ-менеджерів держпідприємств потрібно співвідносити з прибутковістю, і якщо їхня діяльність високоефективна, топ-менеджемент може отримувати бонуси за результатами роботи держпідприємства за рік. З топ-менеджементом країни трохи по-іншому: їхні зарплати слід співвідносити з рівнем ВВП країни, зменшенням зовнішнього боргу і зростанням золотовалютного запасу. Якщо їхній внесок зростає, зростає і ВВП країни, і тоді є підстави для збільшення заробітних плат. Але коли пенсіонер отримує приблизно $44 на місяць, а середня платня у країні становить $150, то платити топ-менеджеру $15 тисяч і більше на місяць — це соціально безвідповідально стосовно 43 мільйонів українців», — вважає Жанна Балабанюк.

За оцінками фахівців, у всіх країнах рівень оплати в держсекторі нижчий, ніж у приватному, на 20—30%. «Державна служба — це служіння народу, а не бізнес, ілюзія, що високий рівень оплати — запорука найму на держслужбу високоефективних менеджерів. За час реформ із бізнесу прийшов не один десяток ефективних топ-менеджерів, але в жодній із галузей трансформацій не відбулося. І питання не в тому, що немає політичної волі або реформаторів мало, а в тому, що система пручається, а це і є ознака рівня ефективності топ-менеджерів», — констатує Жанна Балабанюк.

А виклики, ризики та складнощі створюють і загартовують справжніх лідерів.