ВРАЖЕННЯ

Їхні глядачі не перестають відвідувати Ермітаж і Третьяковку

Тетяна КРОП
для «Урядового кур’єра»

Із трьох вистав знаменитих москвичів — комедії «Лихо з розуму» О. Грибоєдова та «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського, «Спадкоємці Рабурдена» французького письменника Еміля Золя  — перші дві в Києві показали не вперше. Та під час гастролей Малого театру в нашій столиці п’ять років тому подивитися їх вдалося далеко не всім охочим.

Історія безсмертної комедії Олександра Грибоєдова «Лихо з розуму» тісно пов’язана зі сценою Малого театру: саме тут 1830 року зіграли окремі фрагменти твору, дозволені цензурою, а 1831-го театральна Москва вперше побачила всі чотири акти п’єси.

Відтоді комедія «Лихо з розуму» ніколи не зникала з репертуару Малого театру надовго. Нинішню постановку п’єси здійснив 2000 року знаний московський режисер Сергій Женовач. Це традиційне й водночас новаторське прочитання хрестоматійного твору. У спектаклі великого значення надано не тільки соціальній гостроті п’єси, а й ліричній темі першого кохання. Значна заслуга як постановника, так і виконавців у тому, що вистава вийшла не книжною, а її персонажі, ділити яких на позитивних і негативних навчали в радянській школі, постали як живі люди, зі своїми достоїнствами й вадами. Спектакль «Лихо з розуму» відзначено низкою високих нагород, зокрема Юрій Соломін отримав Державну премію за блискуче виконання ролі Фамусова.

Постановка режисера Володимира Бейліса — дев’яте втілення на кону Малого театру славетної комедії Олександра Островського «На всякого мудреця доволі простоти». Автор написав її 1868 року, але її сюжет абсолютно сучасного звучання. Головний герой Єгор Глумов, здібний і гострий на язик молодик, не зміг зробити кар’єри своїми епіграмами. Але повірив, що зробить це в інший спосіб — лестощами сильним світу цього. Адже все, що відбувається довкола, вселяє думку, що місце під сонцем здобуде лише той, хто відкине будь-які моральні закони. Однак… Не все котові масляна, як мовиться  в іншій п’єсі  О. Островського.  І не завжди зрада себе простеляє червону доріжку.

У цій немеркнучій комедії глядачі також зустрілися з яскравим сузір’ям акторів: оплесками зустрічали чи не кожний вихід на сцену визнаних майстрів народних артистів Росії Ірини Муравйової, Бориса Клюєва, Лілії Юдіної, Олександра Потапова. Симпатії публіки завоював молодий і талановитий виконавець ролі Глумова заслужений артист Росії Василь Зотов.

Завершальним вдалим акордом київських гастролей Малого театру стала створена рік тому вистава «Спадкоємці Рабурдена» (постановка Володимира Бейліса). Ця п’єса Еміля Золя також не втратила актуальності, оскільки в ній змальовано дотепні й вельми непривабливі портрети людей, усі сподівання яких пов’язані лише з матеріальним збагаченням. Дядечко, який вдає, що скоро полишить земний світ, з певною метою повідомляє цю звістку родичам. Тож у комедії Золя  розгортається каскад гротескових подій.

Зал тепло вітав колишнього киянина народного артиста Росії В’ячеслава Єзепова, який виконував головну роль. А Борис Клюєв саме в нашій столиці вдало дебютував у ролі Шапюзо, в якій виявив надзвичайну негативну привабливість.

«Так, ми традиційний театр у найкращому розумінні, — наголосив Юрій Соломін, — і до нас ходять глядачі, як не перестають відвідувати Ермітаж, Третьяковську галерею. А журналістам буду вдячний, якщо вони назвуть Малий театр музеєм».