Чому чорно-біле іноді сприймається як барвисте? Це схоже на книжку без малюнків: гортаєш білі аркуші з чорними літерами, а в уяві все описане постає в кольорі. Саме такою є графіка молодої чернігівської художниці Лесі Синиченко, представлена у місцевому художньому музеї ім. Г. Галагана на виставці «Зал очікування для людей і птахів». Що довше розглядаєш твори, то більше розумієш, що кольори поряд. Треба тільки легкого зусилля — поруху душі чи зигзага думки — і вони проявляться.
Ось скрипаль на вулиці — сумний і незугарний, але такий самозаглиблений, що тло за його спиною, котре нам здається сірою штапельною тканиною, у світі його музики сповнене лагідністю пастельних відтінків. Ще цікавішим явищем є те, що художниця назвала «Слабкість матерії». Це своєрідний калейдоскоп з тонкими гранями: переступиш — і все навколо тебе переміщується, перемішується і змінюється до невпізнанності. Тут навіть не потрібно ні синього, ні жовтого, ні червоного, бо, накладаючись одне на одного, вони дають зовсім інші забарвлення.
Притягує зір чоловік у домашньому халаті і піжамних штанях, який вигулює собаку перед сном. Він щулиться від холоду, йому незатишно від нечастих, але надокучливих крапель, котрі залітають за комір. Та думки його про теплий дім, плед і чашку гарячого чаю з духмяними травами, звісно, сповнені барвистою розмаїтістю.
Оптимістично розфарбована тільки робота «Зал очікування». На ній зображено кімнату ліричної героїні авторки. Чорною плямою виділяється лише телефон, дзвінок якого може принести давно очікувану звістку, наблизивши чи віддаливши бажані переміни. А за вікном — великий світ, який можна йти підкорювати, не дожидаючи, поки він зглянеться на твої чекання.
Такі фрагменти буття, виписані у нарочито наївній, місцями символічній манері із вкрапленнями імпресіонізму, зрозумілі всім. Життєва філософія авторки, котра за фахом є художником і журналістом, не потребує додаткового трактування чи перекладу. Саме тому твори художниці, дипломанта конкурсу «Нові імена України», містяться в приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, Великій Британії, Японії. А персональні виставки, крім Чернігова, проходили у Києві та Москві.
Ми в Google+