Ця подія відбулася у день, коли героєві — бійцеві добровольчого батальйону «Азов» — мало б виповнитися 19 років. Відтепер пам’ятний знак на школі, яку він закінчив, завжди нагадуватиме про хлопця, який віддав життя за волю  та незалежність українського народу.

Доля не була прихильною до цього юнака. Одинадцятирічним він залишився круглим сиротою. На щастя, на нього звернула увагу маневичанка Раїса Халик, яку доля теж не раз нещадно била. У її дружній сім’ї й виріс український патріот.

Після закінчення школи юнак вступив до  Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Та вчитися йому судилося недовго — спалахнуло повстання проти режиму двічі несудимого Януковича. І хлопець став активним учасником Євромайдану.

А коли розпочалася збройна агресія проти України, пішов на фронт. Там торік 20 серпня під час боїв під Іловайськом закрив собою гранату, кинуту під час бойового виходу в його товаришів. Так реалізував давній принцип бойового братства: «Сам помри, але товаришів рятуй».

Символічно, що героя повернули на малу батьківщину і з воїнськими почестями поховали у День Незалежності України, за яку він і поклав життя. 

«Не можна бути пасивним, завжди треба щось оновлювати, йти вперед, бо без нового історія залишилась би на місці. Ми українці, тут жили наші предки і житимуть наші діти. Ми не повинні забувати, хто ми такі, якого роду, бо доля може зіграти з нами злий жарт», — зачитала на мітингу біля школи уривок із твору Андрія Снітка, що дивом зберігся, його класний керівник.

Нині ініціативна група маневичан пропонує на честь Героя України перейменувати одну з вулиць райцентру і присвоїти його ім’я школі, яка благословила у світ.