У вікінгів знайшли віспу.

У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно оголосила, що віспи в світі більше немає, залишилися тільки лабораторні зразки вірусу. До цього моменту віспа в одному тільки XX столітті забрала майже 300 мільйонів життів. Тільки в одному 1967 році було зареєстровано 15 мільйонів випадків захворювання віспою. В її знищенні головну роль відіграла загальна вакцинація, так що на прикладі статистики про захворювання на віспу можна особливо добре пояснювати, як краще жити, з вакцинами чи без них.

Але «біографія» віспи багато в чому складається з білих плям. Сучасна віспа з'явилася в кінці XVII століття, але як вона поводилася до того, вчені майже нічого не знають. Імовірно, вірус прийшов до людей ще за 10 тисяч років до н. е., і швидше за все, прийшов від тварин. Але наскільки він був небезпечний раніше, як переміщався світом, і як змінювався – на ці запитання немає чіткої відповіді.

Днями в Science вийшла стаття дослідників з Кембриджа і їхніх колег з інших наукових центрів, що закриває одну з білих плям в історії віспи. Геном вірусу віспи знайшли на зубах людей, чиї рештки дістали з одинадцяти поховань вікінгів віком близько 1400 років на території Данії, Норвегії та Великобританії, і з невікінгового поховання в Швеції. З кількох вірусних зразків вдалося повністю реконструювати геном.

Вірус від вікінгів виявився генетично близький до вірусів віспи, які вражають верблюдів і деяких гризунів, і помітно відрізнявся від вірусу, який вбивав мільйони в сучасній Європі. Наскільки колишній вірус був небезпечний, наскільки сильно віспа косила вікінгів (і чи косила взагалі, може, вікінги переносили її, як кажани, які дають притулок масі вірусів, і ніяк від них не страждають), дослідники поки не знають – тут потрібно з більшою ретельністю вивчити вірусні гени. Але навіть якщо вірус вікінгів був не дуже небезпечним, він міг потім еволюціонувати в більш небезпечну форму.

Сам по собі факт, що 1400 років тому віспа в якійсь формі вже була в Європі, став несподіванкою для вчених. Досі вважалося, що її вперше принесли в Європу хрестоносці, які повернулися з Близького Сходу. Але цю гіпотезу доведеться переглянути. Може бути, вірус пізніше ще не раз приходив до Європи, проте у європейців, очевидно, на той час вже був якийсь досвід взаємодії з ним.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»