Іван ДУНЕЦЬ — хмельничанин. Тут закінчив школу, технікум, інститут. Навчався за кордоном — у Німеччині, США. На хмельницькому машинобудівному заводі ТДВ «Завод АДВІС» (колишній Трактородеталь) почав працювати 1967 року електрослюсарем, а з 1983-го — генеральним директором.

І. Дунець очолює регіональне відділення УСПП, Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області. Його удостоєно багатьох нагород, серед яких ордени «За заслуги» ІІІ, ІІ, І ступеня.

Останні 20 років підприємство оновило номенклатуру і працює на експорт, який становить 85%. У підприємства не раз бували складні часи. АДВІС змушений думати про нові вироби, змінювати плани на майбутнє.

Найбільшим досягненням стало створення з німецькою фірмою «Ландтехнік» спільного виробництва самохідних кормозбиральних комбайнів МАРАЛ-125 Поділля, в яких українська частка досягала 60%. Було виготовлено 380 комбайнів, задіяно дев’ять українських заводів. На жаль, цього напряму, а саме розвитку спільних виробництв і підприємств, не підтримав уряд.

Перед заводом стоїть завдання реалізації інвестиційного проєкту, в підсумку якого мають створити десять різнопрофільних підприємств, 3 тисячі робочих місць з використанням надсучасних технологій.

Іван Дунець часто виступає на сторінках газети «Подільські вісті» з яскравими і сміливими публіцистичними статтями. Вони викликають непересічний інтерес колег-підприємців та консолідують їх у цей період нелегких випробувань. Особистості, які вкладають у справу душу, завжди викликають повагу. Іван Іванович саме такий. Поставлений ситуацією у конкретні умови і межі. Для того, щоб діяти у них, потрібні не лише відвага і мужність, а й розважливість і терпіння.

Іван Дунець мислить не тільки економічними поняттями, а і категоріями радості, щастя, добробуту, суспільної злагоди і взаємодії.

«П’ять років тому я побував в італійському місті Генуя, — ділиться спогадами Іван Дунець, — це місто було одним із центрів світового добробуту 600 років тому. Мене у ньому найбільше вразила філософія соціального миру і злагоди, ідея скромності багатих перед бідними.  «Гроші люблять тишу», — ці крилаті слова народилися в Генуї».

Світогляд Івана Дунця дуже актуальний для нинішньої України. Він хоче у ній соціального миру і має власний рецепт, як цього досягти. Влада не повинна поділяти підприємства на погані і гарні. Усі вони заслуговують пильної уваги, бо там працюють люди, вони сплачують податки. Вітчизняним підприємствам обов’язково потрібна державна підтримка, оскільки вони створюють і економічний фундамент, і соціальну базу суспільства.

У ситуації, коли в державі бракує коштів для розвитку, Іван Іванович наполегливо шукає інвесторів, таких самих ентузіастів виробництва, як сам, аби залучити їх у процес відродження України. Їм потрібно одне — чіткі державні гарантії й прозорі правила гри.

Валерій ГРОШКО,
м. Хмельницький,
для «Урядового кур’єра»